​У тилу ситуація більш загрозлива, ніж на передовій?

На фронтах продовжується масована розвідка боєм з боку ВСУ. При цьому, наші війська за два тижні звільнили української території більше, ніж окупанти захопили за минулі півроку. І це ще справжній наступ не почався.

Так, є втрати бійців та техніки. Це війна, на ній інакше не буває. Але ті цифри, що наводить неадекватний кремлівський фюрерок — це щось на зразок вигадок, що Каховську ГЕС зруйнували українські соми-диверсанти: билися-билися своїми здоровезними головами і роздовбали греблю...

путін як починав війну, не володіючи об’єктивною інформацією, так і продовжує її, все глибше поринаючи в інформаційну чорну діру, де все спотворено до невпізнанності. (Щодо загибелі/поранення Делімханова, співучасника Кадирова у злочинах проти України, то до появи нашої офіційної інфи вважаю це фейком).

Тобто, на фронтах все складно, але контрольовано. А от у тилу відбуваються речі абсолютно неприпустимі.

Розгорнулась запекла боротьба між ОП та Київською мерією. Під час війни! Вони перекидають один на одного відповідальність за кричущу неготовність укриттів у столиці замість того, щоб спільно терміново вирішити проблему. І не тільки у Києві!

Але у розпилі бюджету у всіх гілок влади — вражаюча взаємодія. Іду по вулиці Богдана Хмельницького — біля метро «Театральна» знов перекладають бруківку. Знов, тому що робили це декілька років тому. Зверніть увагу: не відновлюють зруйноване ворогом, не ліквідують якусь аварію, а перекладають бруківку, яка лежала нормально і надійно. І з ОП про це — нічичирк! Бо в долі?

Що, коштовний ремонт саме цієї вулиці різко підвищить обороноздатність країни?! Саме на це зараз, напередодні наступу, треба витрачати кошти, які нам надають наші союзники?!

Писав вже про те, що ідея підняти тарифи на електрику начебто для відбудови енергетичної інфраструктури — це відверте мародерство. А тут на додаток з’являється інфа, що бізнесова енергетична структура Ахметова за сприяння державного «Енергоатому» заробляє шалені гроші. Не на виробництві і наданні послуг, а суто на спекуляціях: купили у держави енергію задешево, продали нам в сотні разів дорожче. І громадяни ще повинні скидатися на «відновлення» цього брудного бізнесу?!

Ще одна кричуща ситуація — з протезування і інвалідними візочками. Яких, на жаль, зараз потрібно дуже багато. Але ситуація на рівні Верховної Ради і Кабміну неврегульована настільки, що захисники України не можуть отримати найнеобхідного. Ветерани війни чомусь не дорівняні за забезпеченням до ветеранів АТО.

Не вистачає сучасних протезів і матеріалів для їх виготовлення і підгонки під конкретні потреби. Інвалідні візочки вітчизняного виробництва, про які з гордістю звітують наші можновладці, у людини з інженерною освітою викликають сльози і регіт одночасно. У нас були пропозиції про спільне виробництво від бізнесу Німеччині, але щось не складається.

Міністерство соцполітики і Мінветеранів перебувають десь у космосі і не в темі. Від них лише лунають думки про скорочення категорій ветеранів, які отримують підтримку держави... Тієї держави, яку наші воїни героїчно боронять від агресора...

Приклади подібних «негараздів» можна продовжувати. Але не хочу.

Чесно кажучи, ситуація на фронті мене особисто турбує менше, ніж та, що в тилу. Бо ВСУ я довіряю, а от різноманітних чиновникам у центрі і на місцях — якось не виходить.

До речі, подібні думки чув і от тих, хто воює. Але у воєнних людей переважають не міркування, як у аналітиків, а дії. Час від часу дії на ураження.

Я далекий від того, що ветерани, які повернуться з цієї війни, зорганизуються і стануть провідною суспільно-політичною силою українського суспільства — зазвичай так не буває. Але стихійні акти незадоволення конкретними чиновниками гарантовані. Це можуть бути жорсткі акти — Рембо позаздрить. І владі на всіх рівнях треба на це зважати і виправлятися саме зараз. Потім буде пізно.

Олександр Кочетков, fafcebook.com

Фото зі сторінки ФБ Олександра Кочеткова