​Трамполітика - це realpolitik, помножена на мінливість осінньої погоди

Не просто уявляю, а можу в деталях, в конкретних виразах описати те, як будуть згадувати світові лідери Д. Трампа після того, як він завершить своє незабутнє президентство.

Головним лейтмотивом у спогадах буде не протиприродна складність взаємодії з ним, бо він пам’ятає виключно те, що хоче, а не те, що обіцяв вчора, і, тим більше, що насправді треба робити.

Не феноменальну прагматичність, щоб не сказати меркантильність Трампа, що міряє все на долари і яка спрямована далеко не тільки на процвітання США, але й їхнього 47 президента.

Не дрімучість Трампа, який плутає країни, людей і обставини.

Не його феноменальна самозакоханість, яка просто пре назовні при кожній його фразі.

І навіть не шокуючий цинізм, з яким він постійно пропонує укласти горезвісну deal стосовно життя і смерті мільйонів людей.

Ні, світові лідери будуть делікатно каятися, що вони змушені були підігрувати Трампові, улещувати його, робити вигляд, що насправді щасливі від спілкування з цим пихатим, жадібним, безпринципним невігласом, бо від США у світі поки що залежить надто багато, щоб просто послати та піти.

P.S. Україна нічого не втратила, бо не можна втратити те, чого не маєш.

P.P.S. Якщо після Дональда на президентство у США буде реально претендувати хтось з його нащадків, як це було з кланом Бушів, то цифрово тоталітарний Китай, на жаль, дійсно стане надією на спільну долю людства.

Alexandr Kochetkov, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Alexandr Kochetkov