Політика

Нове слово в українській політиці - до свят, річниць і пам’ятних дат приносити вибачення за невиконані обіцянки. Можна було б просто посміятися і забути, але... Петро Порошенко сказав «а», але не сказав «б». Визнати помилку - це добре, якщо щиро. А як з відповідальністю за помилки? Чи просто «понять и простить»?

Нинішні українські можновладці, хоч і не говорили в голос, але, скоріш за все, поділяли думку Трампа, що процес над Манафортом – процес розправи над незгодним. Але вони до останнього себе тішили думкою, що Трамп таки закриє слизьке питання, бо – президент. Як писали в американських ЗМІ, твіти Тримпа, а також його заяви, були нічим іншим, як спробою вплинути на присяжних. Та – не вплинув. А от іншого механізму, як виявляється, у Трампа і не було. Не може він зателефонувати судді та дати наказ, що для українських нащадків членів КПСС – дивина дивна, бо як то президент не може нагнути когось? Він що, не цар?

Ну, раз в ожидании выборов пошла такая пьянка, жду нарезания последних огурцов ежедневно. Итак, президент должен извиниться (со слезой, битьем себя кулаками в грудь и размазыванием соплей по лицу) за обещания:

платить участникам АТО по тысяче гривень в день

І з вуст Петра Порошенка і незчисленних тисяч чиновницького апарату нинішньої влади чуємо, що наступні вибори стануть чимось на зразок війни чи протистояння між Україною і росією. Для звичайної людини це може прозвучати майже правдоподібно.

Мене дуже тішить, що ми з Пашиняном мислимо синхронно. Він, не відкладаючи справу у довгий ящик, нейтралізує вплив олігархату та корумпованої «еліти» шляхом передачі влади в руки народу Вірменії! На хвилі народної ейфорії він почав дуже швидкі реформи, які миттєво дали помітні результати та приголомшили корумповану «еліту», але він розуміє, що період розгубленості у них скоро пройде і вони почнуть саботувати всі його кроки та намагатися скинути його з крісла прем'єра.