Політика

Мало кто обращает внимания на мелочи, проявляемые украинскими публичными людьми, как любовь к обслуге, роскоши и желании иметь при себе тех, кто их охраняет, носит им сумки и зонтики.

Те, що МЗС України не відреагувало протестами та заявами на брутальне придушення демократії в росії та Білорусі, є найкращим свідченням відсутності ціннісного компоненту зовнішньої політики України. Ну, і доказом відсутності таких цінностей у політичних керівників держави.

Наполеону приписывают такие слова: «Для войны нужны три вещи: деньги, деньги и еще раз деньги». Для ведения современных кремлевских «гибридных войн» тоже, прежде всего, нужны деньги, которые необходимо ввезти на территорию противника и там легализовать. В такой войне агрессор вначале вводит в страну «троянского коня», то есть материальную базу агрессии, а потом, опираясь на нее, захватывает политическую власть. Собственность и капиталы людей путина — как паразит, который, проникая в организм страны-противника, разрушает его «иммунную систему» и подчиняет ее себе.

Влада від Порошенка вже повноцінно повторює тактику януковича, бажаючи загнати народ у стійло. Але якщо януковичу і його когорті необхідно було, в порушення усіх законів, терміново проголосувати диктаторські закони, то Порошенко, який тримає кишеньковий парламент, робив це поступово. І нині, завдячуючи експертам Національної Асамблеї Громадянського Сектору України і безпосередньо його голові Івану Петухову, кожен українець може побачити, які закони, що були названі диктаторськими, нині є в українському законодавстві і хто такий закон подавав.

Не отримую задоволення від того, що хочу сказати. Але мовчати не хочу. Сьогодні - чорний день не лише для української правоохоронної системи, спецслужб, але і назагал для української державності.

Скоропостижні заяви генпрокурора про те, що і в пострілах на Пушкінській вулиці, і у вибухах в Балаклії є російський слід, не слід вважати індульгенцією, а тяжким звинуваченням українській владі.