Якщо блок Черновецького прийде у парламент, Україні – кінець…

Подробиці

Опубліковано 17.07.2009 11:03

Автор:

Конфлікти і закони

Переглядів: 4601

NT size=2>Паршивий той солдат, що не мріє стати генералом. І поганий, мабуть, той мер, що не приміряє для себе місце під куполом парламенту. Та воно і зрозуміло: там комфортно, затишно, мухи не кусають та й депутатська недоторканність зігріває. Тож кожен з високопосадовців, хто хоч раз порушив закон, але піклується про те, як уберегтись від правосуддя, у будь-який спосіб шукає шпаринку до парламенту.

От і київський мер вже неодноразово заявляв, що він зі своєю командою братиме участь у парламентських виборах і… пройде до парламенту. Звісна річ, що Черновецькому відомо, як зігріває душу і тіло посвідчення народного депутата, оскільки, бувши нардепом, встиг оцінити усі переваги такого статусу. Проте, один нардеп – у полі не воїн. А натренувавшись володарювати на київських землях, Черновецький вже мріє і про Україну загалом. Тим паче, що технологію підкупу свого електорату він вже відпрацював на київських бабцях, тож мріє утнути щось подібне і на всій території держави. А те, що подібні мрії у київського мера таки існують, підтвердити дуже просто. Треба лишень згадати, як декілька років тому у більшості великих міст України з’явились бігборди з рекламою київського мера. Тоді люди дивувались: чого б це київський мер себе рекламував у їхньому місті, а нині вже зрозуміло, що вже у той час Черновецький думав про те, як не лише самому пролізти до парламенту, а й протягнути туди свою команду, яка завжди голосуватиме так, як це потрібно йому і тим, чиї інтереси він лобіюватиме.

Та чи потрібен блок Черновецького в парламенті і що може очікувати на українську державу, якщо київському меру таки вдасться провернути подібну аферу?

Перш ніж припускати щось подібне, треба згадати про те, з якими лозунгами київський мер йшов до киян. Тоді він обіцяв людям, що у Києві буде найдешевший муніципальний транспорт і що він нізащо не допустить підняття комунальних тарифів. Та, як кажуть в народі, обіцянка – цяцянка, а дурному – радість. От і киян обраний мер спокійно пошив у дурнях. Більше того, вже після підвищення тарифів на проїзд кияни ще довго мали можливість спостерігати на бігбордах фізію мера, під якою було вказано, що у столиці проїзд у метро і іншому транспорті коштує 50 копійок, хоча насправді ці тарифи вже були вищими у три-чотири рази.

Зробивши київський транспорт «більш доступним для киян», мер узявся за комунальні послуги. Протягом декількох років промерська більшість у Київраді їх вперто тягнула вгору, постійно наголошуючи на «економічній обґрунтованості». Щоправда, забувала вказувати цифри, на яких це підґрунтя базується.

А завівши війну за тарифи, мер «без зайвих вагань» почав опікуватись київською землею.

Найскандальнішим прикладом розбазарювання київської землі є горезвісне рішення Київради від 1 жовтня 2008 року по Жукову острову. І хоча ця місцина (згідно закону) є заповідником, Черновецького це не зупинило. І як київська опозиція не доводила у судах неправомірність подібних рішень, що проголосовані промерською більшістю – все марно.

Проте київський мер все ж усвідомлює, що за подібні махінації колись таки можуть притягнути до кримінальної відповідальності. А тому, щоб в подальшому убезпечити себе від переслідувань Феміди, при роздачі землі почав застосовувати схему, за якою уся відповідальність за рішення по виділенню землі лягла на промерську більшість та суди.

Схема «узаконення» незаконно проголосованих рішень щодо розподілу землі починалась ще у Київраді. Спочатку промерська більшість голосує за заздалегідь незаконне рішення, знаючи, що мер, хоч и має право вето, але ним не користуватиметься (оскільки рішення проголосоване його більшістю). Потому подають його на підпис меру. Проте підписувати це рішення мер теж не збирається, оскільки, як людина з юридичною освітою, усвідомлює відповідальність свого підпису під неправочинним документом. За місяць після прийняття рішення зацікавлена сторона (в інтересах якої і було прийнято рішення) звертається до мера столиці з проханням надати їм копію цього документу, але відповіді на своє звернення не отримує. Тож вона звертається до суду. Проте в позовній заяві просить суд не зобов’язати мера вчинити дію, передбачену законом, і підписати потрібне їм рішення, а визнати (в конкретній редакції) або договір куплі-продажу, або типовий договір оренди земельної ділянки. Суд визнає цей договір укладеним, а Київська рада рішення суду не оскаржує, тож воно набуває чинності.

Та все ж на торгівлі землею мер, мабуть, «мало заробив», тож і почав висувати «геніальні ідеї», реалізація котрих призвела б до додаткового грошового потоку. І тут, як кажуть, «Остапа понесло»: мер почав вводити плату за вхід на цвинтар,рахувати у будинках антени та кондиціонери (аби ті, хто їх придбав, сплачували за них комірне) та пропонувати людям встановлювати на цвинтарях меморіали жабам за тисячу доларів.

Та все ж найбільша афера, яку київський мер лобіює з непомірною впертістю – підняття тарифів на комуналку. Задля того, аби протягнути завищені тарифи, мер останні декілька років робив все від себе залежне, аби промерська більшість проголосувала за підняття комунальних тарифів для населення. Ось і з першого червня цього року тарифи (вкотре за декілька років) знову було піднято. Але, щоб підкупити свій електорат, Черновецький і тут замутив аферу з муніципальною пільгою для пенсіонерів.

Тепер у платіжках чітко вказано, яку знижку за комунальні послуги мер обіцяє «улюбленим» бабусям та дідусям. Проте це на папері такі заманухи виглядають привабливо. На практиці від такої мерської «щедрості» голови ОСББ та ЖБК просто жахнулись, оскільки тепер виходить, що певний відсоток громадян, які проживають у їхніх будинках, платитиме менше за інших, а допомогу, яку з барського плеча їм гарантував мер, нараховуватимуть місяці через чотири.

Але самим ОСББ та ЖБК з комунальними підприємствами потрібно розраховуватись одразу, по наданню останніми послуг. Проте де брати кошти, аби покрити різницю (яку мер пообіцяв повернути) – невідомо. От і виходить, що столичний мер подібними діями робить все можливе, аби довести ці структури до банкрутства або змусити громадян не пільгових категорій сплачувати більше коштів, аби покрити усі витрати. А такі дії – це вже нацькування одних громадян на інших, оскільки будь-яка нормальна людина не братиме на себе зобов’язання оплачувати комунальні послуги сусіда. І як поводитись у цій ситуації правлінням ЖБК і ОСББ – не відомо.

Хоча, з іншого боку, представники опозиції у Київраді неодноразово наголошували, що з бюджету Києва протягом останніх років було виділено чимало коштів на дотацію комунальних холдингів, які надають киянам комунальні послуги. Але куди усі ці кошти діваються – невідомо. Грошей все одно, як завжди, не вистачає, тож комунальники вперто наголошують на піднятті тарифів. Хоча, наприклад, у блоці В. Кличка зазначають, що власники «Київенергохолдингу» більшість отриманих коштів з київського бюджету переводять в офшорні зони.

Але і подібні дії – мізер, у порівнянні з ідеями від Черновецького. Щоб отримати якомога більше грошей, столичний мер не зупиняється ні перед чим. Так, дуже показовим прикладом заробляння додаткових коштів можна назвати проекти «Міської служби таксі» та продаж у школах усіляких малюнків та витворів, які учні зробили своїми руками.

Насправді, можна багато піднімати питань щодо законності усіх рішень мера. Зокрема, згадати і вартість довідок в державних установах і створення усіляких комунальних підприємств „Рога та копита” та бажання переселення людей похилого віку до будинку перестарілих. А ще свого часу говорили про приватизацію шкіл та спортивних клубів, введення платної медицини тощо.

Проте громада Києва періодично робить спробу протистояти меру і не дати йому, наприклад, приватизувати школи чи інші комунальні приміщення. Але Черновецький вже наклав оком на більшість комунальних закладів і за будь-яку ціну хоче отримати за їхній продаж певні кошти.

Задля реалізації свого плану мер вигадав схему, за якою усі потрібні комунальні приміщення абсолютно на законних підставах будуть у міста відібрані. А все, що для цього потрібно, – взяти кредит для міста, а в заставу лишити приміщення закладів науки та культури (театр опери та балету ім. Т.Г.Шевченка, Український драматичний театр ім. І.Франка, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Національна філармонія України, Національний будинок органної та камерної музики і т. п.); приміщення, що займають центральні органи виконавчої влади (серед яких ті, де розташовані міністерства, суди і навіть приміщення генеральної прокуратури) тощо. І все це – на законних підставах.

А де ж закон? Куди дивиться уряд і президент – невідомо. Усі ці «вибрики» – легко зійшли з рук київському мерові. А він і радий: грошей назбирав, землі нахапав, а тепер вже є кошти і для того, щоб тягнути своїх людей до парламенту.

Хоча, чи потрібна у стінах українського законодавчого органу подібна особа, бажання якої – якомога більше взяти від суспільства коштів, лишивши на згадку красиві, правильні, але невиконані обіцянки? Тим паче, що київський мер дуже часто без вагань порушує українське законодавство.

Так, наприклад, кримінальну статтю за самоуправство ще ніхто не відміняв. Статтею 198 КК передбачено, що самоуправство – це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких спростовується іншою особою, якщо такими діями заподіяно істотну шкоду правам та інтересам окремих громадян, які охороняються законом. І якщо посадовець діє не в спосіб і не в межах, визначених Конституцією і законами, а отже перевищує свої повноваження, тож його дії чітко підпадають під цю статтю Закону. А Черновецький дуже часто застосовує той же адмінресурс для вирішення своїх питань (згадати хоча б мітинги на його підтримку, куди людей, що працюють у комунальних структурах, зганяли без їх на то згоди). Проте усе це йому сходить з рук, як ,між іншим, і вбивство (за офіційною інформацією сайту Ліга http://file.liga.net/person/15.html), коли у 2004 році дорогою на Конча-Заспу Черновецкий збив на смерть пішохода.

Щоправда, останні декілька місяців суспільству розповідають про звіт тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України і законів України, прийняття протиправних рішень посадовцями Київської міської ради і її виконавчого органу. І зазначають, що комісія встановила таку кількість порушень, що й перелічити важко. Але, знову ж таки, ніхто київського мера до відповідальності не притягає. А щоб такого і не сталося, він, і його київська команда, мріють сховатись у парламенті, прикрившись депутатською недоторканністю. А задля цього він піде у регіони і, даруючи «простому народу» гречку, роздаватиме обіцянки, які не те що ніколи не виконає, а й просто не згадає на наступний день, як закінчаться вибори.

Оксана КОТОМКІНА

Наступна стаття »

Додати коментар