​Липова люстрація

Все що я думаю про люстрацію, я вже говорила і писала, додати мені нема чого... Моя юридична позиція щодо закону Про очищення влади (про люстрацію) залишається незмінною з 2014 року. Закон написаний так, що люструвати за ним НЕМОЖЛИВО.

Конституційний суд зараз на розтяжці - між запитом суспільства і законністю. Бо суспільство вимагає визнати конституційним абсолютно нікчемний і неконституційний закон. То ви спитайте з тих, хто голосував за цей закон, з його авторів. Ви ж потім їх ще й у Верховну Раду обрали, щоб вони далі писали і приймали «шедеври законотворчості».

Всі, хто захищає цей закон, просто прочитайте його уважно, хоч один раз. Принаймні, людям з юридчною освітою стане очевидно, що він застосуванню не підлягає. Кому не очевидно, читайте моє пояснення.

«На розгляді Конституційного суду нині знаходиться подання щодо неконституційності окремих положень люстраційного закону «Про очищення влади». В очікуванні рішення КС народні депутати наввипередки залякують зупинкою люстрації та народними протестами.

Дуже просто маніпулювати думкою суспільства, яке не читало текст закону. А відповідь на питання «хто провалив люстрацію» як раз знаходиться в самому законі.

Чи можлива за діючим законом люстрація?

Якщо його уважно прочитати, то стає очевидно, що люстрація за нинішнім законом просто неможлива.

Відповідно до другого пункту 1-ї статті закону про люстрацію, яка визначає засади люстрації, під неї потрапляють лише три категорії осіб.

Це особи, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на:

1) узурпацію влади президентом України віктором януковичем;

2) підрив основ національної безпеки і оборони України;

3) протиправне порушення прав і свобод людини.

Тобто, яку б посаду особа не обіймала за часів януковича – якщо в її діях немає перелічених вище правопорушень, вона не підлягає люстрації. Якщо ж вона вчинила якийсь з перелічених вище злочинів, то спочатку вирок щодо неї повинен набрати законної сили, а вже після того можлива люстрація.

Весь інший текст, який знаходиться нижче статті першої Закону про люстрацію – це мотлох, який суперечить засадам і меті люстрації, які встановлені цим же законом.

Тобто, законною є лише люстрація за вчинення перелічених вище правопорушень.

Але це ніщо інше, як дублювання вже існуючого законодавства.

У нас давно вже встановлено відповідальність за ці діяння. Мабуть, тому далі по тексту законодавець дописав мрії романтиків революції, які на практиці застосувати неможливо.

Схованки фальшивої люстрації

Отже, першу статтю написала якась розумна людина, а потім по тексту стирчать вуха різних політичних партій, погано освічених революціонерів і просто гарних людей, які не розуміють суті люстраційного процесу.

1. Так, одна «ну дуже українська гомофобна партія» проштовхнула у закон норму про люстрацію осіб, які працювали на керівних посадах КПРС, були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ.

Але ж депутати, які за це голосували, добре знали, що така люстрація неможлива. Бо з цього приводу є рішення Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Sidabras and Džiautas v. Lithuania» ЄСПЛ визнав люстрацію заявників колишніх кадебістів такою, що порушує їх права, з огляду на те, що оскаржуваний закон про люстрацію в Литві набув чинності через 9 років після розпаду СРСР, тобто запізно. Це означає, що по Україні ЄСПЛ прийме рішення про поновлення люстрованих колишніх керівників КПРС.

Навіщо було таку норму вписувати в текст закону? Щоб потім Україна виплачувала цим поновленим комуністам штраф з державного бюджету?

2. Чи можна за цим законом люструвати суддів?

У законі написано: люстрація не поширюється на «виборні посади».

Загляніть у Конституцію – стаття 85. Там судді після п'ятирічного терміну «обираються» Верховною Радою безстроково. Тобто, люструвати за цим законом можна лише «суддів-новобранців», у разі, якщо вирок суду щодо вчиненого ними злочину набрав законної сили.

І ще трохи лазівок в законі для уникнення люстрації.

3. Звільняються від люстрації ті чиновники, які визнані учасниками бойових дій під час проведення АТО на сході України. Цією нормою багато хто вже скористався і встиг з’їздити «у відрядження в АТО» за статусом.

4. Також депутати надали право президенту «милувати» чиновників, які підпадають під люстрацію.

Така «милість» можлива по відношенню до «вищого офіцерського складу, які обіймали або обіймають посади в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях».

5. І наостанок, депутати ювелірно обійшли факт перебування нинішнього президента (мається на увазі екс-президент Порошенко – ред.) на посаді міністра в уряді Азарова.

Закон «Про очищення влади» встановлює застосування люстрації лише до осіб, які не менше року обіймали посаду у період з 25 лютого 2010-го по 22 лютого 2014 року. Порошенко пробув на посаді міністра економічного розвитку та торгівлі у 2012 лише 9 місяців.

Хто ж підпадає під люстрацію?

Таким чином, відповідно до закону, люструвати можна лише тих, хто й без того підпадає під кримінальну відповідальність, без закону про люстрацію.

Усі інші люстровані, в діях яких судом не доведено отих три пункти, що ви читали на початку статті, законно будуть поновлені на своїх посадах – якщо не українськими судами, то ЄСПЛ.

Тож, люстрацію завалили автори закону й ті, хто за нього проголосував.

А все через необізнаність. Дуже хочеться вірити, що саме необізнаність, а не лояльність до попередників.

Адже люстрація проводиться у тому випадку, коли в державі відбувається зміна політичного режиму та суспільного ладу. В Україні таких змін у 2013-2014 роках не було.

В Україні при владі знаходилась банда злочинців, яких потрібно було терміново затримувати і притягати до кримінальної відповідальності, засуджувати до найбільших термінів позбавлення волі.

Але ж політичної волі вистачило тільки на фальшиву люстрацію».

Anna Maliar, facebook.com

Фото ТСН