Судові хроніки

Служба безпеки спільно зі слідчими Нацполіції зібрала беззаперечні докази вини окупаційної «судді», яка сприяє примусовому видворенню кримчан з території тимчасово захопленого півострова, повідомляє прес-центр СБ України.

З 2014 року вона прийняла «судові» рішення щодо насильницької депортації за межі Криму понад 20 місцевих жителів.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив вирок громадянці України за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Як зазначено у вироку, обвинувачена, будучи уродженкою Луганської області, достовірно знаючи про факт збройної агресії російської федерації проти України та оголошений у зв’язку з цим воєнний стан на усій території України, добровільно погодилась на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави-агресора – рф та представників незаконних збройних формувань так званої «ЛНР» та зайняла посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, а саме т. зв. керівника «загального відділу адміністрації Білокуракинського району «ЛНР»», що діє на території Білокуракинської територіальної громади Сватівського району Луганської області, повідомляє пресслужба суду.

Служба безпеки зібрала беззаперечні докази вини ще одного агента фсб, який проводив розвідувально-підривну діяльність на Дніпропетровщині. Його розвіддані передавали російським окупантам саме тоді, коли аеродром Кривого Рогу потерпав від ворожих ракетних ударів. Також він надсилав агресору координати об’єктів дорожньо-транспортної інфраструктури та соціальних установ, у тому числі шкіл та коледжів. Ця інформація потрібна була загарбникам для підготовки нових повітряних атак на українське місто, повідомляє прес-центр СБ України.

На основі доказової бази, яку зібрала Служба безпеки України, ворожа інформаторка з Миколаївщини проведе 11 років за ґратами. Таке рішення прийняв Заводський районний суд м. Миколаїв. Саме за її наводкою окупанти завдали ракетні удари по чотирьох інфраструктурних об’єктах у Миколаєві. Серед них – місцеві лікарні, повідомляє прес-центр СБ України.

Під час підготовки до судового розгляду, а також у ході перегляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не встановив факту невідповідності позивача займаній посаді внаслідок «недостатньої кваліфікації або стану здоров’я», як це передбачено п. 2 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), відповідно до якої викладача медичного університету було звільнено.