А завтра була війна

Поки опозиція своїми безнадійними, безпідставними, жалюгідними балачками та нескінченними перемовинами із ворогом намагається звести нанівець активність українського патріотично налаштованого люду, кримінальний узурпатор влади продовжує своє перезавантаження України шляхом знищення її мешканців.

Бездушна тварюка, відсиджуючись за мурами Межигір’я, координує криваву бійню на Грушевського та сподівається загасити полум’я боротьби людською кров’ю!

Так жахливо та болюче констатувати те, що на барикадах б’ються із озброєним беркутом молоді, майже юні хлопці, свіже покоління свідомих українців, майбутня краса та сила нації! І на фоні їх відчайдушної пожертви на користь Свободи батьківщини, наша гордість – трійка опозиціонерів, які давно подумки «шматують» президентське крісло, продовжує відтягувати момент прийняття рішення.

Трійка горе-лідерів опозиції, які забруднили свої руки - поручкавшись із вбивцею дітей України януковичем, домовились про тимчасове перемир’я. Вони абсолютно не вірять жодному слову та гарантії звіра та його зграї, але водночас вагаються щодо головування в народному русі. Вони не далекоглядні, адже революцію вже не зупинити, полум’я Євромайдану перекинулось в усі куточки нашої Батьківщини, тож і їх власні преференції, отримані від януковича, не перевісять важелі вагів на користь порятунку їхнього іміджу опісля народної перемоги.

Доведений до відчаю миролюбивий український народ, закумулював свої зусилля в боротьбі за свободу, за право жити у вільній країні, тимчасово відкинувши мрію про Євроінтеграцію, з якої, до речі, два місяці тому розпочався Євромайдан, діє на свій розсуд. Не заклики наших славетних політичних лідерів спонукали український люд зібратись на майдані у 20 градусний мороз, а прагнення волі та подвиги юних героїв, що пали за Україну на Грушевського.

Свідомий люд повстав проти режиму звіра, що два місяці ховається за мурами Межигір’я  та тремтить на своєму золотому «товчку». Українці поставили собі за мету знищити узурпатора, тож, не залежно від перебігу подій, цей план буде реалізовано.

януковичу не вистачить сил «Беркуту» за для подолання революції, його влада буде знищена, ціною неймовірних зусиль понівечених та покалічених на все життя героїв нашого часу - молодих українців, народжених в Незалежній Державі.

Але виникає питання: кому український народ вручатиме «ключ» від визволеної України? Чи можемо ми сподіватись не те, що в безодні кривавої боротьбі народився лідер, здатний головувати в Україні, який не зрадить багатостраждальний український народ…. Чи, може, хтось розраховує на підтримку політичних аутсайдерів?

Та ні, не дарма, символічно молоді українці виборюють свободу, незалежність та майбутнє України на вулиці, названої на честь президента  Української Народної Республіки Михайла Грушевського.

Може, ця республіка й була міфом, та хіба не в міфах народжується істина, яка віками своїм сяянням надихає майбутні покоління на подвиги та відкриття.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»