​Голова НМПУ Ігор Чайка: «Ініціатива «Дня» — це спроба поставити необхідні для професії «маркери»

Чималий резонанс під кінець минулого року в медіасфері країни набуло звернення учасників круглого столу в редакції газети «День» разом з однодумцями, які об’єдналися в ініціативу «Українська журналістська платформа». Нагадаємо, цим зверненням ми рішуче підтримали рішення Європарламенту від 23 листопада 2016 року щодо протидії російській пропаганді й висловили нерозуміння позиції керівництва Національної спілки журналістів України, яке вважає за можливе брати участь разом із працівниками російських ЗМІ у спільних проектах (під егідою ОБСЄ), що їх Європарламент відніс до пропагандистських ресурсів, прикриваючись необхідністю пошуку шляхів до «примирення» та «порозуміння», а також — «засудження мови ворожнечі» (більше див. у тексті «Чи є «національний характер» у Національної спілки журналістів?», «День» №230-231 від 16 грудня ц.р.). Власне, сам круглий стіл за участю відомих медійників — Наталії Іщенко, Сергія Моругіна, Ольги Лень, Гліба Головченка, російського журналіста Ігоря Яковенка та колективу газети на чолі з головним редактором Ларисою Івшиною, публікації матеріалів за його результатами і прийняте звернення отримали численні відгуки і коментарі.

Колеги телефонують і пишуть в редакцію з проханням продовжити ініціативу, адже вона порушила важливу тему адекватності існуючих медіаплатформ потребам країни. Це особливо актуально в умовах інформаційної війни, коли, здається, в нашій медіаспільноті немає усвідомлення необхідності вироблення спільних принципів, що повинні об’єднувати ЗМІ та підтримувати країну.

Одним із перших звернення «Дня» підтримав голова Незалежної медіапрофспілки України Ігор ЧАЙКА, спочатку персонально підписавшись під ініціативою, а згодом — затвердивши наше звернення комітетом профспілки.

— Коли ми у профспілці побачили інформацію про круглий стіл у «Дні», це стало для нас ніби ковтком свіжого повітря. До цього часу в нас складалося враження, що ми у своїй організації — ніби у вакуумі, ніхто не поділяє нашого обурення такою ситуацією в журналістиці, — говорить Ігор Чайка. — А тут — важливий круглий стіл, неймовірно важлива заява, яка, безумовно, має стати «точкою відліку», внутрішнього моніторингу ситуації в українській журналістиці. В умовах війни є чимало речей, які в медіа толерувати не можна. Те, що робить спілка журналістів росії, — жодного відношення до професії журналістики, безумовно, не має. Це абсолютно зрозуміле і чітке виконання замовлення кремля, йде цілеспрямоване розкручування пропагандистської машини та інформаційної війни, яку рф розпочала проти нашої країни.

— Однак НМПУ також брала участь у проекті представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуні Міятович «Дві країни — одна професія»...

— З цього проекту ми успішно вийшли. Давно не беремо в ньому участі. Після наших заяв іншим учасникам також стало зрозуміло, що наша організація з ними співпрацювала лише доти, доки колишній голова медіапрофспілки Юрій Луканов у цьому брав участь.

Не може бути так, щоб, з одного боку, толерувати те, що відбувається в російському медіапросторі, а з іншого — говорити про стандарти у нас патріотичної журналістики, зрештою про право країни на власне життя.

— Чому, на вашу думку, цього не розуміють колеги з НСЖУ, які сідають за стіл із сжр?

— Гадаю, важко говорити за всю спілку журналістів, якщо в подібних акціях бере участь лише кілька керівників цієї організації. Я не здивуюсь, якщо виявиться, що переважна більшість багатотисячних членів НСЖУ цього факту взагалі не знають, а якби й знали — то рішуче б засуджували.

Коли комітет нашої медіапрофспілки побачив підозрілу історію співпраці з офісом Міятович, то виступив проти такої постановки питання. Я не є членом НСЖУ, але, думаю, що якби провести внутрішній моніторинг, умовне опитування, то результати реакції на співпрацю з пропагандистами сильно здивували б керівництво НСЖУ. Розумієте, дуже часто одна особа може говорити якісь речі, підписувати певні документи, звернення на рівні Міжнародної федерації журналістів, на рівні Європейської федерації журналістів, зрештою — на рівні ОБСЄ, де зараз є тісна співпраця з Офісом Дуні Міятович... А інші про це навіть не знають.

...Пригадую, що та ж Міятович заявляла про необхідність створення спільної групи з моніторингу дотримання прав журналістів у Криму. Ми писали їй офіційні листи, пояснювали, що сьогодні в Криму діє окупаційна влада, яка не дозволить їм провести відкритий та об’єктивний моніторинг, побачити реальний стан справ. фсбшники проведуть їх тими місцями, які вважатимуть за потрібне, і дозволять зустрітися з тими людьми, з якими «необхідно». І за результатами таких «моніторингів» в ОБСЄ писатимуть свої офіційні висновки, які потім ще й попросять підписати українських медійників. Зрештою — якщо такій групі й вдасться зустрітися з професійними і принциповими журналістами у Криму, то потім цих людей почнуть переслідувати. Однак на наші звернення Офіс так і не відреагував. Враховуючи, що ми більше не беремо участі в проектах на кшталт «Дві країни — одна професія», певно, НМПУ більше їм не цікава.

Тому ще раз зауважую, що ініціатива «Дня» «Українська журналістська платформа» може реально спробувати консолідувати нашу журналістику, чи принаймні поставити певні «маркери». Коли вашу ініціативу підтримує чимало колег — більше сотні, — причому авторитетних у професії (Ольга Герасим’юк, Віталій Портников, Юрій Макаров та інші), стає очевидним, що порушена колективом газети тема — надміру актуальна. І ваші «маркери» стають помітними для інших. Адже це не тільки «маркери» професії, це мірило громадянської позиції. На згаданому круглому столі головний редактор «Дня» Лариса Івшина сказала, що є речі, які мають обов’язково бути публічно сказані. І наша організація всіляко підтримує таку позицію.

Джерело: day.kyiv.ua

Матеріал публікується з дозволу редакції «День»

Фото day.kyiv.ua