​Як «поважають» атошників у Маріуполі - форпості України

Майже кожного дня ми отримуємо в українському суспільстві чергові скандали, які пов’язані з кривдженням учасників АТО. Війна триває. І таких громадян стає дедалі більше. Адже попри Майдан та загиблих Небесної сотні, народ України отримав не покращення свого життя, а розгул беззаконня.

Прикладом невиконання законів владою є і питання, що пов’язане з учасниками бойових дій. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», першочергове виділення земельних ділянок має здійснюватися саме учасникам АТО для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Річ в тім, що отримання земельної ділянки (яку, до речі, має право отримати кожний громадянин згідно Земельного Кодексу) для учасників бойових дій в Україні можна назвати ходінням по муках. І всі розуміють, чому так відбувається. Тому виступ Президента на шостому засіданні Ради регіонального розвитку, де він намагався показати суспільству, що це питання є одним з найважливіших, був доречним та своєчасним. Але чи вирішує виступ гаранта проблему? Ні.

На жаль, і це відомо кожному українцеві, у Маріуполі, як і в інших містах України, частіш за все земельні ділянки по факту отримували лише ті, хто мав не право на їх отримання, а ті, хто забезпечив себе безмежними можливостями та привілеями.

Один з прикладів: у місті Маріуполі на сесії міської ради 28 серпня 2013 року дружині О.Савчука (громадянці Франції) було надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 3,9310 га для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по бул. Приморському, 25 в паркової зоні міста Маріуполя. Тобто, дружина покійного гендиректора «ПрАТ «Азовмаш» Савчука мала такі заслуги перед Україною (громадянкою якої вона вже не була), що міська рада за поданням начальника відділу регулювання земельних відносин маріупольської міської ради Дмитра Титова (який неодноразово був причетний до земельних махінацій, але кожного разу по зрозумілим для нас причинам виходив сухим з води) та за погодженням відділу архітектури і містобудування, надала в оренду таку велику ділянку в паркової зоні Маріуполя. Подібних порушень сотні.

На жаль, у нашому суспільстві і далі процвітає градація на «білих та чорних», панів та рабів. Саме подібний поділ суспільства і став однією з головних причин виникнення Майдану. Але ті, хто нині при владі (а в Маріуполі лишились ті, що були і при януковичу), причин Майдану не засвоїли.

На превеликий жаль, у місті Маріуполі нічого не змінилося ані після Майдану, ані після початку АТО. Влада не переінакшила своїх поглядів і надалі намагається ділити людей, порушуючи їхні права та провадячи дискримінацію. І це не зауважуючи та зневажаючи тих, хто захищає нашу Державу та місто Маріуполь.

Тож, ні про яке отримання земельних ділянок для учасників бойових дій в Маріуполі не може йти й мови, бо такої можливості з 2014 року взагалі немає. Маріупольською міською владою пропонуються заплутані та відверто надумані схеми, в яких просто немає місця без корупційної можливості отримати земельну ділянку.

І це – не дивно, оскільки вже усій Україні відомо, що чиновники, які в 2014 році підписували Меморандум з ДНР про здачу Маріуполя з вимогою прибрати військові блокпости та вивести українські війська, зараз і є тими, хто розподіляє захищену бійцями землю. Факти про те, як знущаються над учасниками АТО під виглядом начебто турботи про них і прагнення начебто справедливості, викликає не обурення, а праведний гнів, спрямований на покарання покидьків. Ці злочинці є сепаро-колаборантами. Але СБУ не лише не притягнуло їх до відповідальності, а й відверто стало раптово імпотентною до них, прикриваючи свою бездіяльність у боротьбі з відвертими колаборантами політичною недоцільністю та відсутністю політичної волі у керівництва держави. Я не знаю, якою повинна бути ця воля і чи є вона у керівників держави взагалі, але я знаю одне: ця воля повинна бути у звичайних громадян, а особливо у тих, хто навчився воювати та вбивати ворога, відстоюючи свою свободу і незалежність своєї Держави.

Кожну нормальну людину переповнювали емоції, коли було видко, як влада знущається з хлопців, які благали міську раду (склад якої 90% депутатів з ОППО) надати їм земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Вони зверталися з надією, що їх почують, розповідаючи про те, як у 2014 році пішли захищати своє місто; як воювали тут біля Маріуполя – а в їхніх очах відображалось, що вони досі вірять у справжню справедливість. Але даремно. У Маріуполі її точно немає.

Людська гідність у нашій державі - це міф, або нездійснена мрія. Героїзм захисників не потрібен тим, хто сам винен у розпочатій війні. Ні меру міста Бойченко В., який навесні 2014 року організовував підписання цього Меморандуму, ні сьогоднішнім депутатам міської ради, які цей Меморандум підписували. В ньому можна побачити підписи тих, хто зараз не те що перефарбувався, а відверто ненавидить Україну та чекає російської окупації. Тут і колишній мер міста Ю.Хотлубей, і директори ахметівських металургійних комбінатів, а також і ті, хто став депутатами міської ради, або владою міста долучений до Координаційної ради, яка і вирішує, які питання виносити на розгляд сесії.

Але те злочинне, що було підписано в приміщені та на території металургійного комбінату, ретельно приховується. Начальники слідчого відділу, які займалися розслідуванням справи по підписанню цього Меморандуму, отримали підвищення за закриття цієї справи та поїхали до Києва.

Ось він, ретельно прихований та начебто неіснуючий, Меморандум з ДНР. Задокументоване свідчення співпраці з терористами є незаперечним доказом злочинства проти України, її народу , тобто посяганням на національну безпеку. Але ні прокуратура, ні СБУ в упор не бачать цього злочину. Сліпи та безмовні. Можна довго казати на чорне біле, але білим воно все одно не буде. Злочин залишиться злочином, як його не приховувати за словами нібито прагнення миру.

До цинічних та аморальних покидьків, які проголосували відкласти питання надання земельних ділянок учасникам бойових дій, зверталися окремі депутати, котрі не входять до фракції ОППО з вимогою не порушувати законів України та Конституцію. Але хіба ж можна злодіям не робити злодійства?

На фото нижче: сьогоднішній мер міста Маріуполя Бойченко Вадим з Кузьменко Денисом лідером так званої ДНР в Місті Маріуполі.

Тому випадок з невиділенням земельних ділянок хлопцям, які зараз знаходяться на бойовому завданні в зоні АТО, взагалі є безпрецедентним. Вони згідно Закону знайшли вільні ділянки, де разом - допомагаючи одне одному - планують збудувати собі домівки. Подали всі необхідні документи до міської ради на отримання земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

Але… спочатку їм відмовили з причини, що там є охоронна зона метеостанції, а потім, коли хлопці привезли доказ того, що на охоронній зоні була побудована нещодавно церква Московського патріархату, головним архітектором міста (переселенцем з Донецька) була висунута інша версія для відмови. Там, начебто, має бути дорога шириною в 80 метрів.

Тобто, влада зробила все можливе та неможливе, щоб не надати хлопцям земельні ділянки для будівництва житла. Те, що спостерігається наразі у Маріуполі, відбувається від безкарності злочинців-сепаратистів, від того, що ми занадто м’якотілі, занадто невимогливі та терплячі. Ми не покарали тих, хто розпалював сепаратизм, і створили прецеденти до сьогоднішнього випадку. Байдужість та наше потурання нароблять ще багато біди та шкоди, але якщо атовці, яким було відмовлено у законному праві, почнуть боротися за себе і відстоювати свої права, а також не забуватимуть про те, що вони воїни, то, будучи вимогливими до влади, вони примусять чиновників та місцевих депутатів враховувати їхні інтереси. І тоді у них все вийде і в нашому житті відбудуться справжні зміни на краще!

Вікторія ПРІДУЩЕНКО, учасник бойових дій, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня, голова ГФ «Маріупольська Дружина»

Фото надане автором