Постріли на упередження

Подробиці

Опубліковано 20.07.2009 13:07

Автор:

Конфлікти і закони

Переглядів: 5641

NT size=2>

На фото: Микола Коханівський - один з учасників  правової акції, якому міліція погрожувала  каліцтвом.

Як повідомила 3 липня на прес-конференції в Укрінформі група руйнівників пам’ятника Леніну в Києві, охоронці правопорядку Шевченківського району, де районне відділення очолює полковник П.Т. Мірошниченко, відзначились брутальним ставленням до затриманих та відвертими погрозами аж до каліцтва та позбавлення життя - так їх взяло за живе наруга над камінним вождем більшовизму.

- Зачекайте, погрожували міліціанти- розповів Микола Коханівський,- ось прийде до влади Янукович - ми вас з автоматів будемо стріляти!

Нема сумніву, що підлеглі полковника Мірошниченка обов’язково будуть відхрещуватись від подібних звинувачень, адже радянська ,чи то пак, міліція незалежної України, завжди відзначалась неабияким гуманізмом. Щоправда деякі факти свідчать протилежне. Так групу протестувальників, які прийшли до міліцейського відділку на вул. Прорізній висловити солідарність із заарештованими Миколою Коханівським, Андрієм Тарасенком, Олександром Задорожним, Іваном Срібним та Богданом Франтом, незламні органи правопорядку зустріли сльозогінним газом. Та й справді, що хорошого для міліції в тому, що вигуками громадян «Ми з вами!» та «Ганьба!» непрохані гості «підштовхують» мешканців навколишніх будинків до виконання Указів Президента України про демонтаж пам’ятників вождям більшовизму - організаторам повалення Української Народньої Республіки, убивцям членів Уряду незалежної України, окупантам чужої території, організаторам голодоморів, масових депортацій і убивств. Але, щоб там не говорили, міліція реагує оперативно і без найменших затримок, особливо, коли нею керує досвідчений борець за дотримання законності полковник П.Т. Мірошниченко. Але чи завжди охоронець громадського порядку виявляє неабияку активність? Ні, тільки у випадках демонтажу більшовицьких символів.

Наругу над символами незалежної України товариш Мірошниченко, напевно, вважає закономірним, благо млява та нерішуча президентська вертикаль, як і вертикаль влади прем’єр- міністра, дозволяють безкарно проявляти антидержавне свавілля. Так більше року Головне управління міліції Шевченківського району категорично відмовлялося визнати кримінальним злочином зрив зі стіни Київського національного економічного університету - КНЕУ-меморіальної дошки на честь підняття блакитно-жовтого прапора УНР 1 травня 1966 року робітником Віктором Куксою та студентом тодішнього КІНГУ Георгієм Москаленком. На перший погляд може здатися, що вся справа у Головному управлінні Шевченківського району і особі полковника Мірошниченка, які, взявшись за руки, блокують Укази Президента, але захист ідеології вчорашнього дня і підготовка до силового варіанту реставрації системи тоталітарного комунізму, який ОБСЄ прирівняла до гітлеризму, значно ширше, і завдяки відсутності громадського контролю за діями силовиків обертається на приховану систему совєцької мафії.

На бульварі Шевченко й досі стоїть, навіть  безносий, коммуністичний бовван - усупереч  розпорядження Президента про знесення ідолів  тоталітарної доби.

Ось її дії: поданий позов до Шевченківського суду проти свавілля посадової особи три роки не допускається до розгляду районним судом під керівництвом голови суду І.Тельникової: справа, як естафета на довгу дистанцію, послідовно передається від судді до судді, це - Савицький, Осипова, Шибко,Овсепян. Кожен з названих суддів шукає і знаходить підстави повернути позов набридливим позивачам - автору дошки О.Грибу і архітектору С.Таужнянському. Навіть після рішення Апеляційного суду, обов’язкового для суду першої інстанції, безкарна і «недоторкана» суддя Шибко всупереч закону повертає позов під заяложеними «приводами»: «не чітко викладено, неясно» і т.п. Нарешті четверта суддя Овсепян змушена скерувати запит до Головного управління міліції Шевченківського району на предмет дослідження, чи є взагалі склад злочину у діях керівництва КНЕУ, яке всупереч рішенню Міської ради і наявності дозволу під № 1558 зриває ненависну дошку із зображенням блакитно-жовтого прапора та ще й в День національного прапора? Інша справа, якби це було до нового проголошення незалежності України:«Гей, червоне знамено, ти від партії дано!» - справа була б вирішена з блискавичною швидкістю. Тепер доводиться вчорашнім компартійцям ставати у кругову оборону:

- Нема! Нема! Ні підстав, ні дозволу! - хором вигукує міліція, а за нею і прокуратура, оскільки майор міліції С.П. Мацько виявив «відсутність дозволу на спорудження дошки у авторів О.Гриба і С. Таужнянського.» І сидить, склавши руки, голова суду І.Тельникова , а з нею і суддя Т.Овсепян вже другий рік з незворушно-хитрим виглядом, не розпочинаючи провадження і не відмовляючи у ньому.

- А для чого суду скеровувати запит до міліції? - здивовано запитує міністр МВС Ю.Луценко, коли до нього звернулися зі скаргою автори дошки. Та й справді, 97 ст. Кримінально-процесуального кодексу України зобов’язує суд порушити кримінальну справу, той самий суд, який навіть не поцікавився про наявність, чи відсутність дозволу на спорудження дошки. Суд знає, що за його межами вже стоять, взявшись за руки, ті, що вчора кидали до концтаборів В.Куксу та Г.Москаленка, туди, де загинули В.Стус, А. Литвин, О. Тихий, В.Марченко. Стоять ті, що мріють про автомати, немов їм мало було безголів’я ГКЧП. А якщо до кабінетів прокуратури та міліції завітають ті, що теж вміють заряджати і перезаряджати автомати Калашникова, і розпочнуть розстріли без суду і слідства прямо на робочих місцях служителів ГУЛАГу? - напевно, такі дії та заклик до них служителі червоної Феміди моментально і без тяганини кваліфікуватимуть, як безумовний злочин! Демократи.

Призначений слідчий з особливих справ за дорученням міністра Ю.Луценка дає негайну команду перевірити скаргу О.Гриба і С.Таужнянського. Далі вже за Гоголем: «А подать сюда Тяпкіна-Ляпкіна!». І тяпкіни-ляпкіни заворушились:

- Є,є дозвіл КМДА, є згода керівництва КНЕУ на встановлення дошки, навіть є запрошення ректора Павленка А.Ф. на урочисте відкриття дошки. Все було погоджене.

- А хто ж винний в тенденційній дезінформації?

- Стрілочник, чи то пак, майор міліції С.П.Мацько, слідство якого обмежилось лише зустріччю з керівництвом КНЕУ. Він уже покараний.

Сумнівно, щоб майор міліції самостійно і без команди «вищестоящого» керівництва зважився б на пряме порушення правил слідства. Довелось Головному управлінню міліції Шевченківського району визнавати - нехай і через рік - наявність складу кримінального злочину в діях колишнього викладача марксизму-ленінізму Вакуленка М.І.,за наказом якого була зірвана меморіальна дошка, а на її місце почеплена «своя» (звичайно без будь-якого дозволу) з граматичними помилками і переплутаними призвіщами політичних в’язнів, але, головне, без згадки про « московсько-більшовицьку окупацію України».

Ну скажіть після цього, хіба Україна не «правова держава», хіба ми не європейці? Може, все-таки хоч на четвертому році службової та юридичної тяганини Закон України буде поважатись, в першу чергу, суддями і судчиками вкупі з охоронцями порядку? Не поспішайте з висновками - у прокуратури і міліції Шевченківського району ще не вичерпано арсенал блокування: 11 вересня 2008 р. за підписом того ж таки П.Т.Мірошниченка прийнята постанова: відмовити у відкритті кримінальної справи на підставі «відсутності дозволу» , а тепер, коли заперечувати дозвіл неможливо, виявилось, що за законом міліція не може приймати ухвалу, бо це - справа зовсім не її, а слідчого прокуратури. А що ж «тяпкіни-ляпкіни» Шевченківської прокуратури? Вони за командою «товсь!» стоять непорушно на сторожі закону і готові розпочати досудове слідство. Хоч цієї ж миті! Бо на їх адресу скероване повідомлення П.Т. Мірошниченка (знаходяться Головне управління міліції і прокуратура Шевченківського району в одному приміщенні): «Роз’яснюємо, що в діях службових осіб КНЕУ ім. В.Гетьмана вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 356,364 та 365 КК України». Захопивши два томи переписки з судом та міліцією разом з наявними доказами по справі, - ну є ж все-таки правда на сім світі!- позивач мчить до прокуратури Шевченківського району по вул. Герцена, 9, де на нього, напевне, з таким же нетерпінням чекає заступник прокурора В.О.Анісімов, якому доручено провести досудове розслідування. Тим часом прокурор району, напевно, лише усміхався: ми і не таких «борців за правду» уламували. Чи знав прокурор району про те, що заступника прокурора В.Анісімова не виявиться на робочому місці на15 годину і що позивачеві доведеться безрезультатно чекати представника прокуратури? Довести важко. Нехай викликаний позивач почекає півгодини, а як треба,то і годину, доки перший заступник прокурора О. Вдовиченко запитуватиме по мобілці Анісімова, коли той з’явиться на роботу.

Це лише початок вимотування занадто гарячих «правдолюбців». Побігай, пометушися, а там, гляди, і Янукович з братією наспіє, хто його знає, як воно обернеться, доки Президент В.А.Ющенко від заяв в ефірі про Генеральну прокуратуру як про «клопівник» не перейде до натягування державних віжок, щоб не тільки за розмови про «постріли на упередження» притягти до відповідальності, але і з «клопівників», «блошатників» та «вошатників» радянської ще юриспруденції і силових структур не посипалась нужва, що поприлипала до Закону і Права незалежної України.

Голова Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (державників) Олесь ГРИБ

Наступна стаття »

Додати коментар