У День Героїв під СІЗО пройшов благодійний концерт на підтримку політв`язнів

23 травня – День Героїв – різні патріотичні організації зустріли по-різному. Поки більшість з них згадували героїв минулого, активісти Комітету Визволення політв’язнів організували концерт під СІЗО для сучасних політв’язнів, поєднавши його зі збором ліків та продуктів. Все пройшло добре, якщо не рахувати того, що на всі подібні акції завжди приходять ті самі небайдужі люди. Певно, всіх, кого побачила сьогодні під СІЗО, я знаю по імені.

Під СІЗО розгорнули великий банер з портретами “васильківських “терористів” і відому по Броварах розтяжку “Віталій Запорожець – наш герой”. Скандували: “Бевзу – волю! Шпарі – волю! Мосійчуку – волю! Паршакову – волю! Запорожцю – волю! Сім’ї Павличенків – волю!” тощо.

Виступали координатор КВП Микола Коханівський – нагадав, що покладання квітів до пам’ятників героям минулого річ не зайва, але треба не забувати і про сучасних героїв-політв’язнів, Дмитро Лінько з “Братства” – казав, що ми ще занадто слабкі і не можемо розвалити в’язниці і випустити політв’язнів, тому збираємося на концерти, а не на повстання: “Силами протесту можна звільнити людей, тому що не система саджає сюди людей, не система возить через ці ворота людей за грати, а конкретний мусор Іванов. Конкретний мусор Іванов підкидав хлопцям бомби, конкретний мусор допитував, катував людей. І ці мусори мають бути покарані”.

Виступали журналіст Артем Скоропадський, громадський активіст Мар’ян Ощановський (закликав зробити сучасних політв’язнів частиною новітньої української історії; вони сміливіші за нас – бо вони в СІЗО, а ми під СІЗО), політв’язень підприємницького Майдану Ігор Гаркавенко, дружина ув’язненого тризубівця Олеся Применко і навіть батько двох братів, ув’язнених у СІЗО за щось, не пов’язане з політикою.

Чергуючись із промовцями, виступали співаки – Леся Рой і гурт “Телері”, Григорій Лук’яненко та Володимир Самайда, Олександр Задорожний, Сергій Василюк, Арій та інші. Пісні – переважно повстанські, але у щемному, ліричному звучанні (крім пісні “Через ліс, понад став…”, яка сьогодні звучала маршово).

На жаль, мало згадували про “найсвіжіших” політв’язнів – “святошинських робінгудів”. Зате був чоловік, який прийшов у футболці з портретом Віталія Запорожця (зробленим з мого фото – приємно :), і навіть достатньо толерантний Сергій Василюк прохопився між піснями “Запорожцю велика подяка за те, що він зробив”.

Три дружини “васильківських “терористів” під стінами СІЗО у мікрофон зізнавалися своїм чоловікам у коханні. Найпалкіше це вийшло у Наталки Шпари – у них з Володимиром вчора була перша річниця весілля, яку їм довелося зустріти нарізно.

І навіть якщо хлопці цього всього не почули (по-перше, коли під СІЗО концерти, адміністрація робить все від неї залежне, аби в’язні нічого не почули, по-друге, не всі політв’язні сидять зараз у Лук’янівському СІЗО) – вони обов’язково про це дізнаються, і це їх підтримає. Бо найголовніше для кожного в’язня – відчуття підтримки з волі. А найголовнішим для кожного, хто на волі, має стати боротьба з власною байдужістю і “мояхатаскрайністю”. Бо інакше пропадемо всі.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА









Джерело bilozerska.info