За наказом Попова кентавр в пальто прикриватиме створення у Гідропарку new-Las Vegas

Серед європейських міст, розташованих на берегах рік, саме Київ наділено унікальним природним середовищем: зеленими, майже недоторканими островами на Дніпрі. Ці землі є частиною Дніпровського екологічного коридору - складової елементу Європейської екологічної мережі, котра відіграє важливу роль у міграції птахів та іншої живності у Старому Світі. Для киян ці тисячі гектарів лісів і лугів із чистим повітрям і водою — величезний рекреаційний ресурс.Дніпровські острови належать до категорії міських лісів, які в Європі вважають найціннішими зеленими насадженнями.

Мати під боком такі території дикої природи — нечувана розкіш для городян будь-якого європейського мегаполіса. І, згідно законів,нею володіють кияни. Поки що. Але багатство безповоротно «тане» буквально на очах його господарів і, швидше за все, дуже скоро територія у 365 га може повністю перейти у приватну власність.

Історична довідка:

Київський Гідропарк було створено у 1965—1968 роках як водно-розважальний комплекс із численними пляжами, водними атракціонами, човновими станціями. Площа парку становить 365 гектарів. Гідропарк знаходиться на місці колишньої Передмостової слобідки, зруйнованої у 1943 під час окупації Києва. Архітектори проекту — В. Л. Суворов та І. П. Шпара.

Понад десятиліття Київська міська адміністрація намагається «структурувати» броунівський рух столичного Гідропарку, який колись був улюбленим місцем киян, а нині перетворився на щось середнє між сміттєзвалищем та брудною клоакою. Сучасний Гідропарк славиться нескінченною кількістю нерозкритих злочинів, на кшталт: вбивств, крадіжок та підпалів. З року в рік ситуація загострюється, територія зони колись родинного відпочинку «заростає» численними об’єктами сумнівного сервісу та якості. На фоні цілковитої вакханалії, зникає й можливість пред’явлення претензії, адже розібратись у таємницях власників закладів не реально.

Донедавна безцінний київський острів, розташований майже у 10 хвилинах їзди від вул. Грушевського, ділили між собою КП «Гідропарк», «Плесо» «Київзеленбуд», адміністрація Дніпровського району та декілька приватних структур. Останнім (ще за часів господарювання Л.Черновецького, починаючи з 2001 року) під різного роду генделики було виділено 14 га земель. Більшість постійних споруд-закладів сумнівного харчування та розваг, згідно ствердженням співробітників КМДА, належать Олені Овраменко, теперішньому секретарю постійної комісії з питань торгівлі, підприємництва, громадського харчування та послуг та (мабуть за збігом обставин?!) особі, що мешкає саме у Дніпровському районі, якому офіційно належить частина Гідропарку.

Крім того, на території Гідропарку, регулярно змінюючи один одного, функціонує близька 500 МАФів, які отримують дозвіл на тимчасову, але яскраву та прибуткову діяльність, завдячуючи лише надаванням хабара, піднебному місцевому чиновнику чи міліціянту.

Окрім ресторацій класу an-VIP, які окупували майже кілометровий периметр навколо виходу з метрополітену, в Гідропарку у напівлегальний спосіб працюють заклади і для вибагливої публіки. До них можна віднести такі, як плавучий готель «Бакара», - власність одного з засновників ресторанного бренду «Козирна карта» Вадима Павленка, правої руки відомого в минулому бандита на прізвисько Татарін. Сюди ж додається приватний пляж «Бора-Бора», що, за плітками, належить безпосередньо Януковичу-молодшому; а також пляж клубного типу «Ольмека» - власність Миколи Тищенка, приватний аеродром ТОВ «Будівельна компанія «Кроун» та кінно-трюковий театр «Скіф». Останній, до речі, працював понад 13 років абсолютно легально, маючи всі необхідні документи, допоки міністр освіти Дмитро Табачник не вирішив прибрати до рук саме його ділянку, подавши позов до Господарського суду м. Києва з вимогою виселити театр з території.

Суд Табачник програв, але не вгамувався, та в серпні поточного року дав розпорядження про створення блокади для коней ти виставлення охорони. За наказом Табачника, територію «Скіфу» було обнесено металевим парканом, припинено можливість вигулу коней та доступу на територію співробітників і відвідувачів театру.

Цікаво, чому виселенням коней з обжитої роками території Д. Табачник вирішив зайнятись саме зараз? І чому міська влада, прикриваючи незаконні дії рейдера, розповідає про реалізацію програми розвитку зеленої зони м. Києва, концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста та про включення зазначеної ділянки до зазначених програми та концепції?

Киянам та українцям буде смішно, але відповідь на це питання банальна: в рамках реалізації програми розвитку зеленої зони Гідропарку голова КМДА О.Попов, разом із важковаговиками в жанрі деребану київських земель Р. Ахметовим та Ю. Колобовим, започаткували Місто спорту на території Гідропарку, поруч із колись популярним пляжем Венеція, та обнесли п’ять майданчиків, оснащених хиткими металевими трибунами, сіткою-рабицею.

Існує версія, що підприємливі ділки за підтримки Попова застовпили територію з перспективою створення у Гідропарку new-Las Vegas з розвиненою готельною інфраструктурою та декількома казино. Менеджером проекту виступає Голова Державного агентства з інвестицій та управління нацпроектами Владислав Каськів, а Колобов з Ахметовим є його спонсорами. І у цьому випадку йдеться про інвестицію в 100 млн. гривень.

Скажете, що гральний бізнес в нашій країні заборонено? Але ж це поки що. Поважні пани попередньо підготувались. Ще у березні поточного року у Верховній Раді перебував на розгляді законопроект «Про азартні ігри», який мав на меті визначити терміни, фундаментальні правові засади створення у цій галузі легального, регульованого, впорядкованого державою в сенсі територіального розміщення об’єктів. У перекладі на людську мову це означає - започаткування казино у 5-ти зіркових готелях та на окремих територіях. Законопроект цей поки що не прийнято, але до нього планують повернутись акурат після підписання Асоціативної угоди з ЄС.

Як вже стало зрозуміло нашим читачам, схема дерибану Гідропарку проста та геніальна: ініціативна трійця, за підтримки Попова, акцентує увагу суспільства на благодійному проекті «Спортивне містечко», що займає 36 гектарів земель та яке є невід’ємною складовою програми розвитку зеленої зони Гідропарку та Качалці (знаменитій на весь світ з легкої подачі О.Попова), а в момент прийняття рішення під землеустрій отримує разом з землею під це містечко ще акурат 50 га. Додаткові гектари бізнесмени отримають в рамках тієї ж програми, але вже під інше соціальне містечко, до якого доступу звичайному соціуму буде «зась».

На фоні цього зрозумілим стає й оперативний та фундаментальний ремонт Венеціанського місточка, реалізований за гроші киян, який, як наразі страє зрозумілим, обслуговуватиме виключно привілейовану публіку. Ясною є і поведінка Табачника. Мабуть, далекоглядний Діма відчув активізацію руху навколо коштовної земельки, до якої, як на диво, по серйозному ще ніхто не придивлявся.

У будь-якому разі, втілення подібного проекту потребує часу, тому життя гідропарківської клоаки продовжує вирувати, а координатор проекту О.Попов займається встановленням в Гідропарку декількох дурнуватих скульптур, на кшталт монумента, присвяченого шведам, що пообсцикали (звісно, з дозволу Попова) Труханів острів під час Євро-2012. Тож, з приходом весни, з подачі О.Попова та завдяки ліпнині К.Стретуцького, який прикривав тогорічну псевдо-реконструкцію в Маріїнському парку, гідропарківську клоаку прикрашатимуть: кентавр в пальто, грації із айфоном, бик та Самсон.







Сергій ПУПОК, спеціально для «Конфліктів і законів»