МЗС вимагає від ВРУ евтаназії країни?

Прочитав: міністр Клімкін вимагає від ВРУ надати сепаратистам Особливий статус Донбасу шляхом внесення відповідних змін до Конституції. У нього єдиний залізобетонний аргумент – цього вимагають Мінські угоди, які Україна зобов’язана виконати. Цікаво, в якому реально Уряді працює міністр Клімкін: українському чи російському?

На нещодавній зустрічі з Держсекретарем Керрі Лавров вимагав «натиснути на українську владу» саме з цього приводу. Путін на своїй, після цього, прес-конференції «зобов’язав» українську владу виконувати Мінські угоди і надати всеосяжну амністію бойовикам, звільнити низку населених пунктів та внести зміни до Конституції в частині широкої автономії сепаратистам. При цьому він абсолютно чітко заявив, що російські воєнні воюють на Донбасі проти суверенної України.

Виникає закономірне питання, чому міністр Клімкін, який мав би бути добре обуреним з цього приводу, не заявив відповідну ноту Росії відносно прямо заявленої президентом Росії агресії проти України?

Пасивність українського МЗС у протидії воєнній експансії Росії вже лякає і ставить на кон питання не тільки про компетентність, професійність національного зовнішньополітичного відомства, але й його здатність захищати національні інтереси, виконуючи конституційні та законні обов’язки. Бо неможливо зрозуміти, чому наш МЗС жодного разу за час останньої ескалації воєнної напруженості на Сході гостро не зреагував відповідними нотами і демаршами щодо чергової воєнної агресії Росії проти України, вже не звертає жодної уваги на провокаційні десанти Путіна разом із політичною верхівкою в Крим, не вимагає відповідальності Росії за вивезені з Донбасу дороговартісні, високотехнологічні заводи і фабрики в Росію і ніяк не реагує на заяву Джемільова, що на території Криму, тобто окупованій українській землі, Росія починає розміщувати ядерну зброю? І десятки подібних викликів, пов’язаних з прямою не спровокованою агресією Росіє проти України, і не тільки.

Не зрозуміло, чому попри нову і сприятливу для України ситуацію, ми не ініціюємо протистояння Росії через активізацію роботи ГУАМу, розширених консультацій із Туреччиною і використання її політики для тиску на Москву, інтенсивних консультацій і вироблення нової стратегії з Вишеградською четвіркою та активної підтримки Польського президента Дуди зі створення Східноєвропейського регіонального союзу Міжмор’я?

З 1 січня Україна без всіляких зусиль стає непостійним членом РБ ООН. Ми разом із світом, який підтримує Україну, хотіли би знати, чи має МЗС якийсь план з відновлення територіальної цілісності української держави із використанням ресурсів ООН та підтримки тих, більше півтора сотень країн, які голосували за Україну? Чи готовий міністр Клімкін запропонувати від імені України проект резолюції з відновлення дії Будапештського меморандуму, про який він намагається не згадувати, і якою Україна може вимагати скликання спеціальної міжнародної конференції під егідою РБ ООН для припинення агресії Росії, проведення з нею дійсно мирних переговорів, але не на понятійному рівні, а на основі міжнародного права, по відновленню міжнародного порядку, суверенітету України і виплати їй законних репарацій?

Міністр Клімкін закликає ВР виконувати Мінські угоди. Цікаво, на якій підставі? Ще більше цікаво, чи вважає міністр разом з МЗС Мінські угоди частиною міжнародного правового процесу справедливими щодо збереження і розвитку української державності та такими, що відповідають українській Конституції? Адже вони підписані з обох сторін людьми без належних повноважень і протиріччя як Конституції, так і чинного законодавства України. Якщо ні, то чи може для виправдання голосування за реальне відторгнення частини України шляхом надання Особливого статусу Донбасу, ВР їх попередньо ратифікувати?

Тоді у парламенту з’явилися би, бодай би якісь, законні аргументи за голосування змін до Конституції. Ну хоча би тому, що мова йде, як би ми не ховали голову в пісок, про реальну зміну території України, що вимагає всеукраїнського референдуму.

Немає впевненості, але вимога міністра Клімкіна до депутатів по задоволенню вимог Росії і сепаратистів відбулася одразу після рішення Єврокомісії про надання у другому півріччі 2016 року досить обмеженого безвізового режиму. Якщо й так, то це надто велика плата за нашу безхребетність і поступливість державою. Можливо, пора би глибше подивитися на пункт 11 Мінських угод, який не залишає жодних шансів Україні, навіть відмовившись від Донбасу на користь Росії, на суверенний незалежний розвиток в майбутньому.

Чи розуміє міністр МЗС, що Захід готовий на створення на території України разом із Москвою контрольованого Путіним невизначено тривалого «замороженого конфлікту»? Але позатим. Врешті, у дипломатів є цілий словник невизначених термінів, якими однаково можна користуватися на протокольній вечері і обговорюючи воєнні дії. Чому тоді у цьому випадку у парламенту вимагають прямо того, що може викликати важкий внутрішній громадянський конфлікт? Що думає з цього приводу президент країни, який безпосередньо керує МЗС? З такою ж толерантністю і дипломатичною абстрактністю, як це сталося через два дні його заяви після важкого конфлікту між Саакашвілі і Аваковим-Яценюком.

Степан Гавриш, facebook.com