​Колами по воді пішли публікації «як нам щось здати, аби закінчити війну»

Загалом вже можна було б усім зрозуміти, що від війни ми не відкупимось. Потрібно або прямо пропонувати капітулювати, або шукати спосіб її виграти. Звичайно, будь-який спосіб виграти війну з росією, як на мене, не може починатися інакше, як із замороження конфлікту на Донбасі (надання ОРДЛО статусу аналогічного Криму, розбудова оборони, поступова деескалація).

Усі ці теми «ось тут ми відмовимось від території, а там нам територію повернуть з миром» - це від лукавого.

Я вже писав: по-перше, путін поки що нічого нікому повертати не збирався, а, по-друге, прихильники «обміну Криму на Донбас» не пояснили, як ми це оформимо? А головне - де той самовбивця, який це запропонує не в тексті лонгріду, а в якості політичного плану українському народові?

Думаю, наше, як держави і народу, найважливіше завдання в умовах швидкоплинних подій і ситуації, що змінюється - не поспішати щось віддавати.

При усій ілюзорності перспектив членства в НАТО і ЄС не бачу ніяких причин відмовлятися від цих тем, аж поки, не приведи Господь, об’єднання не заявлять, що припиняють своє існування (думаю, що за нашого життя це не станеться). Навіть у своєму нинішньому цілком безпорадному вигляді ЄС надає нам фінансову допомогу. І надаватиме. Ситуація в НАТО складна з точки зору впливу нової Адміністрації США на єдність в НАТІвських рядах, але в той же час на рівні військових в об’єднанні триває серйозна, масштабна, системна підготовка до відбиття російської агресії. Ми з цього завжди зможемо скористатися.

Так, найближчим часом ми можемо втратити підтримку, яка тримала Україну останні три роки на плаву, дозволяючи «еліті» продовжувати красти в попередніх масштабах. Нічого, змінимо масштаби їх жадібності - і пропетляємо. Зрештою вибори в Європі і в США зовсім не останні. Як і у нас.

Спільне слабе місце останніх грандіозних «рятівних планів» і перспективних оцінок у тому, що їх автори правильно відзначають, що право в міжнародних відносинах втрачає сенс і вплив (набуває сила), але при цьому абсолютно помилково закликають до пошуку якихось схем перехресних чи інших гарантій безпеки, пакетних домовленостей «території в обмін на мир» тощо.

Які договірні гарантії чи домовленості в світі, де право не грає ніякої ролі??? І з ким? З тими, хто ламає через коліно систему міжнародного права? Так отож.

Сила і розум. Лише ставка на розум і силу. Не робити дурних помилок, не встрягати в дурні торги своїм же майбутнім, поступово накопичувати силу - ось наш шлях. Відповідей на наші проблеми ми сьогодні не бачимо. Значить, наше завдання створити для прийдешнього покоління хоч трохи кращі обставини. Ми побачимо ці відповіді у майбутньому, до якого потрібно дожити єдиним народом, з усвідомленням своєї сили і відповідальності.

Bohdan Yaremenko,facebook.com

Фото kpi.ua