​Дві години телефонної порожнечі

Знаєте, що у великій політиці гірше за клоунаду? Клоунада передбачувана! Бо зовсім не смішно, тільки сум і огида.

Напередодні розмови з володарем чарівного чемодану путіним президент США Д. Трамп публічно обурювався, що Тейлор Свіфт, Брюс Спрінгстін та інші зірки американського шоубізу не підтримали його на виборах, і йому досі пече.

І це цілком зрозуміло і передбачувано. Бо непідтримка Трампа — це страшний злочин проти людства. Натомість, путінська агресія, яка призвела до загибелі сотень тисяч людей, величезних руйнувань і скалічених доль — це лише привід обмінятися думками, як і скільки можна буде заробити, коли війна якось скінчиться...

Хтось сумнівався, що Трамп після розмови з путіним буде у захваті, яка чудова бесіда в них відбулася і як вони фантастично один одного розуміють? І які в них неозорні перспективи на співпрацю? Хиба дивина, що путін після розмови буде бекати про якісь химерні компроміси, які треба знайти з Україною, зокрема, щодо першопричин війни? Мабуть, тільки Трамп не розуміє (або робить вигляд), що першопричиною війни є хворе бажання кремля поглинути або знищити Україну.

І де тут проглядається обопільно прийнятний компроміс? А от черговий меморандум укласти — це святе. Нам будапештського недостатньо, «надо» ще стамбульський підписати. І це також було зрозуміло заздалегідь, бо є класичної формою затягування переговорного процесу без реального результату.

Коротше, Трамп і досі не готовий тиснути на того володимира, який у москві. Але він з задоволенням компенсує це тиском на того, який у Києві. І добре, що весь цей розклад почули і зрозуміли у підсумковій телефонній розмові лідери європейських країн.

Краще б президент супердержави США повністю зосередився на естрадних інтригах і регулярному, як захід сонця, буцанні Байдена, ніж займався пошуком миру між Україною та росією. Бо його «нейтральне» посередництво просто посилює країну-агресорку, яка і без того має катастрофічну ресурсну перевагу над Україною.

Може, новий Папа зможе якось зарадити. Він принаймні жодного разу не натякав на бажання отримати Нобелівську премію миру у додаток до позолочених літаків та мільярдів пожертв у фонд свого родича.

Alexandr Kochetkov, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Alexandr Kochetkov