​Про майбутні вибори тверезо

Маркерів наближення виборів вистачає. І це не тільки повернення у медійний простір муміфікованих діячів, про яких ми, здавалося, забули назавжди. І не сумнівна соціологія, інтерпретації якої більше скидаються на тупу рекламу потенційних кандидатів. Наприклад, неодноразово зустрічав викладки, за якими В. Залужний у другому турі з невеликим відривом перемагає В. Зеленського, а П. Порошенко він перемагає просто як О. Усик боксера-початківця.

Хоча насправді, якщо уявити фантастичній двобій Залужний-Порошенко, то там навпаки результати мають бути близькими. Бо ПОП у цьому випадку буде продюсером шоу і зімітує запеклу боротьбу.

Але не це головне. Дослухайтеся до політтехнолога з досвідом: на сьогодні ОП має більш ніж достатньо можливостей намалювати переконливу перемогу В. Зеленського ще у першому турі. Підкреслюю: переконливо намалювати! І тоді опитування - хто там кого перемагає у другому турі будуть мати значення не більше, ніж обіцянка посадити навесні мільярд дерев. Чи то корупціонерів, я вже заплутався з цими обіцянками.

У наявних умовах, коли неможливо реально проконтролювати, скільки і як проголосували ті, хто виїхав з Україні, ті, хто евакуювався в інші українські регіони, і ті, хто продовжують тримати лінію фронту, будь-які вибори будуть лише імітацією. Такою собі напівтаємною угодою нашої влади з нашими закордонними партнерами з наперед погодженим результатом.

До речі, досягнути такого узгодженого рішення буде не набагато легше, ніж домовитися з недоімперією про призупинення бойових дій. Тому що західні партнери, м’яко кажучи, не у захваті від того, що ВОЗ і, відповідно, все його оточення, залишаться у владі і охоче займуться «Великим відновленням» за міжнародні гроші.

З іншого боку, наш президент вже продемонстрував, що вміє бути дуже впертим і затятим, особливо, якщо стосується його особисто і йому здається, що його не поважають.

Тобто, результат так званих післявоєнних виборів буде повністю залежати від того, чи вмовлять наші партнери Зеленського не балотуватися в обмін на особисті гарантії недоторканості (і ще щось?), чи він таки залишиться на другий термін, не зважаючи на те, хто там що думає про це зсередини та ззовні України.

Звісно, є і альтернативний варіант. Тобто, українське суспільство прокинеться, усвідомить, що питання війни і миру, тобто, смерті і життя, повністю залежать від того, яку саме владу і за якими принципами ми обираємо. І тоді у топі соцопитувань опиняться таки люди, як Юрий Касьянов, Gennadiy Druzenko, Олександр Доній, Владислав Оленченко, Pavlo Sebastianovych та інші, які мають чітке бачення розвитку країни та посилення її обороноздатності, але українські громадяни не бачать їх у ролі національних лідерів.

Вірогідність подібного повоєнного протверезіння українців, що повністю зламає внутрішні та міжнародні договорняки, що плануються, кожен може оцінити самостійно. Нагадаю лише, що у теорії ймовірностей не використовуються від’ємні значення, так що не треба цих гуманітарних заморочок, що воно менше нуля.

Alexandr Kochetkov, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Alexandr Kochetkov