Юлія Тимошенко написала Януковичу, що не свідчитиме його легіонам нових пукачів та кирєєвих

Відкритий лист громадянину України Януковичу В.Ф.

Пройшов вже рік і сім місяців з того моменту, як ви захопили мене в заручники та силою і обманом утримуєте у полоні. Так само силою ви захопили та узурпували владу в країні, взяли курс на українофобство та клептократію. Завдяки вам Україна майже втратила шанс стати європейською державою.

Українці вже четвертий рік вимушені жити в несправедливості, несвободі, приниженні та бідності. Вони не поважають вас, але бояться. Вони бояться, що ви позбавите їх роботи, бізнесу, свободи, перспективи для дітей.

Держава, яку ви уособлюєте, може в будь-яку мить безкарно відібрати все у кожного.

Щоб зменшити в суспільстві страх перед вашим режимом, щоб ще раз сказати, що ви принижуєте і руйнуєте Україну, я оголошую свою особисту акцію громадянської непокори. Саме таке моє право передбачене ч. 5 ст. 55 Конституції України. На сьогодні це єдине моє право, яким я можу зараз скористатися.

Я публічно кажу вам, що ми всі – я, Юра Луценко, інші політв`язні, народ України – ми всі – політичні заручники, яких ви тримаєте під оптичним прицілом. Я вважаю, що ми всі не маємо громадянського права з цим змиритися. Ми всі зобов’язані вас, Вікторе Федоровичу, якомога швидше зупинити.

Сьогодні я починаю свою особисту акцію громадянської непокори, і з цього моменту я, по-перше, більше не визнаю ваших прокурорів та слідчих – вони не ті, за кого себе видають, вони не справжні, вони – ваша, Вікторе Федоровичу, корумпована, аморальна, політично заангажована злочинна група, легіон нових пукачів, ряжених у погони, портупеї та кокарди. Ваші прокурори та слідчі діють іменем України, але їх гімном була і залишається “Мурка”. Для них не існує ні законів, ні Конституції, ні офіцерської честі. Поводитися з ними, як із справжніми прокурорами та слідчими, помилково та негідно патріотів України.

Саме тому з сьогоднішнього дня я більше жодного разу не буду з ними спілкуватися, давати їм жодних пояснень, відповідати на їхні запитання або приймати участь у будь-яких замовних кримінальних провадженнях. А вони є очевидно замовними. Хай самі, без моєї участі імітують „чесне” слідство.

По-друге, з цього моменту на знак протесту я більше жодного разу не приїду добровільно в ваш суд, бо це вже давно не суд, це – інквізиція без справедливості та честі для 46 мільйонів громадян України. Ваші псевдосуди та псевдосудді, Вікторе Федоровичу, гниють та смердять. Немає сенсу від них очікувати правосуддя, фаховості та неупередженості. Вони – легіон спітнілих та безвольних кірєєвих, тому мені немає чого робити в таких судах – судіть без мене. Коли ви, Вікторе Федоровичу, будете продовжувати проти мене політичні репресії та далі псувати залишки свого політичного обличчя, то доставляти мене до суду вам доведеться із застосуванням грубої фізичної сили. Такому примусу я буду чинити фізичний опір настільки, наскільки у мене вистачить сил і життя. І це буде моя особиста боротьба проти політичних репресій, неодиктатури та, в тому числі, псевдосуддів та псевдосудів.

І останнє – третє. З цього моменту я більше не підпорядковуюсь встановленим вами тюремним знущанням. Я більше жодного разу не дозволю провести мій особистий огляд або обшук моїх речей. Я буду фізично захищатися, незважаючи на хворобу, я буду робити це так, як я зможу. Я більше не увійду до своєї тюремної палати поки ви, Вікторе Федоровичу, не знімете там свої відеокамери, через які ви цілодобово підглядаєте за мною, зазираєте в ліжко, в душ, в туалет, стежите за тим, як я перевдягаюся, їм, сплю, спілкуюся з лікарями та захисниками.

Цікаво, чи підтримують вас, Вікторе Федоровичу, в таких чоловічих розвагах ваші сини Олександр та Віктор. Ми всі, українське суспільство, маємо право знати, чи таким самим є моральний стан у ваших спадкоємців трону. Я більше не увійду в свою тюремну медичну палату, поки ви не виведете з неї черговий караул, який там знаходиться незаконно і який стоїть біля мого ліжка, коли я сплю або проходжу медичні процедури, який сидить біля мого столу, коли я їм або працюю. Я вам раджу перевести цей караул із моєї спальні в свою. Більше я не буду миритися з безпрецедентним порушенням вами ст. 28 Конституції України, як по відношенню до мене, так і по відношенню до кожної людини в нашій країні. Час мого терпіння та толерантності завершений. Я знаю, що ви обов’язково продовжите розправлятися зі мною і далі, але це, Вікторе Федоровичу, вам нічим вже не допоможе. Щоб ви зі мною далі не робили, ви вже програли. Навіть шансу виправити вашу політичну трагедію не існує.

Всі вже знають, ким ви є насправді. Ваш авторських портрет написаний вами власноручно та представлений світові. Портрет не дуже симпатичний, але щирий, як ваша посмішка.

Я впевнена, що більшість українців не змириться з приниженням, яке ви пропонуєте нашим громадянам, кожен знайде свою індивідуальну форму громадянського протесту та непокори, таку, як зможе, таку, яка буде доступна. Наприклад, так, як зробила ведуча телебачення, коли під час оголошення на „УТ-1” прогнозу погоди знайшла сили повідомити людям правду про діючий режим, або студентка, яка кинула в обличчя міністрові-українофобу букет квітів. Українці будуть діяти, я знаю, вони не змиряться з принизливим існуванням, яке ви їм пропонуєте. Ви теж це знаєте, я впевнена.

До скорої зустрічі, Вікторе Федоровичу, дуже скорої.

Юлія Тимошенко