Політика

Регулярно звертаю увагу на непрофесіоналізм наших урядовців. Для цього повно підстав, ми всі це бачимо.

Але ж я послухав Джозефа Кіта Келлога, спецпредставника президента Трампа по Європі... На хвилиночку: колишній багатозірковий генерал, начштаба Ради Нацбезпеки США, радник по нацбезпеці віце-президента США. І що він верзе...

Коли народ відстояв Ющенка, і стався третій тур, люди повірили, що новообраний президент арештує всю російську агентуру. Однак вже з перших кроків президентства Ющенко пішов дорогою Кучми. Саме при ньому вільно почали почуватись здавалось би його вороги. І саме тому наше сьогодення потрібно розглядати в контексті причини і наслідку.

Спостерігаємо неабияку активність щодо формування потенційних миротворчих сил для заходу на лінію розділення в Україні. А це означає, що підготовка переговорів щодо припинення бойових дій між Україною і Україною іде повним ходом. Якщо уявити, що домовленості досягнуто, і війська агресора і ЗСУ відходять від лінії фронту щонайменше на 40 км кожна (щоб неможливо було дістати системами залпового вогню), то на цю смугу довжиною більше 700 км треба завести тисяч 100-120 військових. Обов’язково з важкою зброєю, бронетехнікою та ППО, щоб у недоімперії не було навіть мрій про прорив цієї оборони. Там треба буде побудувати стаціонарні украплення. А ще миротворців треба буде ротувати час від часу.

Новые стратегический советник президента Украины Зеленского Камышин, как свежий человек в Офисе, понравился президенту и может рассчитывать на усиление своих полномочий и неожиданное повышение. Но Ермак никого никуда не пустит. Другой дело, что самому Ермаку удерживать Зеленского под опекой в зоне своего влияния становится все труднее и труднее. Чем больше Ермак в Вашингтоне тратит время, чтобы понравится окружению Трампа, тем меньше он успевает контролировать экономическую и внутреннюю политику Украины.

Читаю наші плани чи то перемоги, чи то миру, жоден з яких не підлягає виконанню, бо вони спрямовані назовні, до партнерів, а не до України. Слухаю, як наш Верховний Головнокомандувач сміливо посилає ворога на прес-конференції, замість того, щоб тихенько підготувати і нанести йому відчутний удар.