Політика

  Вчора домовився з одним ТВ-каналом, що дам коментар про підсумки двох років правління Порошенка. Думаю, це ж для об’єктивності треба відзначити і позитив...

Дивлюсь, багато хто з журналістів проводить такі ж опитування. Почитав. Позитива не знайшов.

  25 травня 2014 року країна примудрилася обрати Президентом Порошенко. За якийсь тиждень буде рівно 2 роки з тих подій - початку кінця. Цікаво сьогодні зіставити та порівняти власні тодішні думки з тим, що відбувається сьогодні. Вже 30 травня, задовго до введення в Донбас регулярних частин російської армії, перших мінських переговорів і, тим більше, появи в інфорпросторі «світлої» ідеї прийняття «особливого статусу» для окупованих територій, на Радіо Свобода була опублікована моя аналітична стаття «Ситуація на Донбасі і такі солодкі пілюлі Порошенка».

  После просмотра очередной программы Шустер LIVE осталось гадкое впечатление. Правда, в этот раз не от манипуляций Савика, а от осознания, что те, кто пришел в Украине к власти и нынче делит финансовый пирог страны, даже не подонки, а мразь и дерьмо.

  Порошенко со своей командой реформаторов повторяет все то, что Путин провел в России, превратив россиян в массу не думающих идиотов, обеспокоенных только поиском хлеба насущного да ненавистью к внешнему врагу. Уже не единожды писалось, что Порошенко повторяет все этапы раннего Путина, ища механизм, при котором психологически уставший народ превращается в безвольную массу, ждущую бесплатной похлебки.

  Порошенко обожает скандалы. Он и дня прожить не может, чтобы общество не обсасывало его кандидатуру: человека не мстительного и не злопамятного, но злого, жадного и с хорошей памятью. Мало ему офшорных скандалов, связей его администрации с контрразведкой России и обвинений в потакании Путину, так Порошенко еще нужен скандал с Шустером. Тем самым, которому он обещал отдать жизнь за свободу слова.