Політика

Почитав публікації стосовно боротьби з корупцією, і згадався радянський анекдот: робітник працював на виробництві мирних газонокосарок і потихеньку виносив запчастини з заводу. Але дома, коли намагався зібрати газонокосарку, в нього завжди виходив кулемет.

Так і в нас: антикорупційні органи, на які покладалося стільки надій, перетворилися на осередки сумнівних неефективних рішень. Вони стали настільки «незалежними», що відчувають себе вище і закону, і моралі, і навіть елементарної пристойності. Лише декілька прикладів.

Останнім часом пишу мало. Бо багато чого не розумію. Що характерно, не я один такий. Не розумію, чому «План української перемоги», в першу чергу, переможну мету війни, наші очільники хочуть обговорювати не з українцями, яким план виконувати ціною своїх життів і страждань, а з американськими політиками, які навіть зброю нам забороняють використовувати на повну? Так воно не спрацює.

Пішли журналістські чутки, що Джо Байден, якому вже нема чого втрачати, має намір поміняти ядерну стратегію Штатів. І що ця нова доктрина є майже революційною і тому дуже-дуже таємною. Насправді, при всій таємності основні тези або вже озвучені чиновниками Білого Дому, або є очевидними.

З часів, коли Зеленський літав до Оману і там, за повідомленнями ЗМІ, мав зустріч з Патрушевим, в українському політикумі з’явилась дивна тенденція: проведення переговорів особами, яких громадяни України не вповноважували на переговори з росіянами, і такі переговори завжди проходили за спинами українців.

Вже неодноразово бачив у Неті сюжети, як наші бійці у касках вермахту глузливо спілкуються з населенням Курської області.

Комусь може не сподобатися — надто жорстко. А якого гумору ви чекаєте під час війни? Мені, наприклад, зайшло. Тому що цей чорний гумор точнісінько влучає у російське побєдобєсіє, з якого там створили справжній язичницький культ. Тому й російських пропагандистів аж тіпає, а спадкоємець Жириновського навіть грошову винагороду пообіцяв тим, хто вб’є наших жартівливих хлопців.