Політика

9 квітня2009р. в Молодіжному залі будинкуЦентральної Ради (Київського будинку вчителя) відбулися чергові збори Української Патріотичної Асамблеї, громадського об’єднання, ініційованого Українською всесвітньою координаційною радою. Цього разу в центрі уваги була тема, яка всі роки Незалежності перебуває в центрі уваги громадськості: «Українська національна ідея сьогодні. Що це?». З доповіддю виступив Герой України, народний депутат України I-V скликань, уславлений державний і громадський діяч Левко Лук’яненко. Зупинившись на деяких історичних аспектах цього поняття, доповідач основну увагу зосередивнапроблемах сучасного державотворення і тих функціях, які, на думку доповідача, діюча влада не виконує.

Сталося те, до чого ми всі були підсвідомо готові, тому що, прямо чи опосередковано, всі ми - громадяни України, були причетні до знищення власної країни. Народ України, по своїй наївності або дурості, вважаючи, що політика - це справа, перш за все, політиків, добровільно самоусунувся від активної участі в суспільно-політичних процесах країни, заспокоюючи себе думкою, що він нібито нічого не вирішує і від нього нічого не залежить. Вже тоді було зрозуміло, що кінець у нас буде один - у вигляді пограбованої, колись заможної та квітучої держави, на фоніідіотів, які так і не зрозуміли, що вони-то, як раз і були господарями цієї держави.

В Україні тривають події 1918-1920-х і… пізніших років. У тому сенсі, що боротьба проти української нації та її права на самовизначення на власній території не припинялася ніколи й ні на мить, а лишень набувала все нових та різноманітних форм.

Украинское общество все время пытаются переубедить, что оно живет по европейским и демократическим стандартам. Однако то, что происходит в стране, доказывает, что в государстве и до сих пор существуют порядки средневековья.