Політика

Вже неодноразово бачив у Неті сюжети, як наші бійці у касках вермахту глузливо спілкуються з населенням Курської області.

Комусь може не сподобатися — надто жорстко. А якого гумору ви чекаєте під час війни? Мені, наприклад, зайшло. Тому що цей чорний гумор точнісінько влучає у російське побєдобєсіє, з якого там створили справжній язичницький культ. Тому й російських пропагандистів аж тіпає, а спадкоємець Жириновського навіть грошову винагороду пообіцяв тим, хто вб’є наших жартівливих хлопців.

Витримав необхідну паузу. Але після того, як наше політичне керівництво фактично визнало українською операцію у Курській області, маю право висловитися і я. Коли минулого року було багато розмов про контрнаступ ВСУ, я мріяв, що це як раз буде щось на зразок того, що зараз: стрімкий рейд наших механізованих бригад по історичній території рф, яка захищена здебільшого міфами про російську велич. Далі неочікуваний вихід у тил одного з угрупувань вторгнення та його розгром спільними діями сил оборони та рейдовими бригадами.

Останнім часом подій для серйозного аналізу небагато. Серед них позитивних — ще менше. Хіба що стовідсоткове збиття ворожих «шахедів», які вночі атакували Київ та Київську область, що стало можливим завдяки поповненню засобів для ППО з боку партнерів. Продукування на Заході планів миру зіштовхнулося з тим, що росія зараз продовжує наступ і окупацію української землі — по сотні метрів за добу, але невпинно. І рф не хоче припинення бойових дій.

Минулі пару тижнів характеризувалися сплеском «глобальної миротворчої активності». Д. Трамп продовжував переконувати світ і себе, що він війни росії проти України не допустив би. Але не каже, як саме. І обіцяє війну завершити - знов таки, не каже як. Цей організаційний вакуум у голові Трампа спробував примусово заповнити Б. Джонсон, запропонувавши свій план - з територіальними втратами України, але набуттям членства у НАТО.

Схід з передвиборчої гонки Дж. Байдена, чиєю ознакою ставало хронічне побоювання важливих рішень, є доволі прогнозованим. Хоча й рідкісним. З подібною причиною «Я втомився, я пішов» згадується тільки Б. Єльцин. Але зараз куди важливіша відповідь на питання «Чи здатна К. Гарріс у такий стислий термін розкрутитися так, щоб стати першою жінкою-президентом США?»