Політика

путин, пытаясь избежать угрозы военного переворота в россии –генералитет не хочет становится заложником его военной авантюры и «козлом отпущения», сделал ряд перетасовок. Для начала путин, опираясь на своего «добермана» Пригожина, развернул мощную критику и дискредитацию министра обороны Шойгу и начальника Генерального штаба Герасимова, обещавших российский блиц-криг и быструю победу над Украиной. А теперь ему удалось, почти безболезненно, разбить этот тандем Шойгу и Герасимова. путин не может так сразу избавиться от Герасимова. Поэтому своим решением путин сослал начальника Генерального штаба на фронт вместо Суровикина, который остается замом командующего.

Отже, Палата представників США має нового Спікера. Ним став лідер республіканської більшості Кевін Маккарті (на фото праворуч).

Причина такої приголомшливої кількості раундів голосувань (15 спроб впродовж 4 днів) за фактично третю за впливом фігуру в ієрархії політичної системи США та другу фігуру по лінії успадкування президентських повноважень – позиція ультраправого об’єднання в лавах республіканців у Палаті представників. Кажуть, мовляв, частина з них погодилася або проголосувати за пана Маккарті, або не голосувати за його опонента з однієї вагомої причини – нібито пан Маккарті погодився, зокрема, на їхню пропозицію створити спеціальний Підкомітет з перевірки ефективності надання військової допомоги Україні адміністрацією Джозефа Байдена.

Неловко признаваться, но я не понимаю всей этой бессмысленной кремлевской идеи с фейковым перемирием. И даже правдоподобной версии изобрести не получается.

Зачем чемоданному фюреру объявлять одностороннее прекращение огня, если с Киевом это предварительно не согласовывали и было очевидно, что мы на эту авантюру не пойдем? Каким боком к этой чисто православной теме турецкий лидер Эрдоган? Добро, еще Кремль какой-то обмен пленных и насильно интернированных предложил, а так — чистая пустышка-обманка.

Сумбурные процессы в российских верхах усугубляются. Явным признаком выступает путинская импровизация «рождественского перемирия» на 36 часов. Учитывая тотальную нелюбовь нафталинового вождя к любым спонтанным действиям, сразу закрадывается подозрение на счет какого-то плохого подтекста данного шага.

Якщо слухати відосики від Зеленського, дивитись «Єдині новини», спостерігати лише за сторінкою президента (з якої ще спробуй зрозуміти, хто ж президент, Єрмак чи Зеленський?), то складатиметься враження, що в Україні — все прекрасно, всі задоволені, життя — вирує, всі мають роботу і високі доходи, а президент Єрмак-Зеленський ночами не спить, про країну думає і про її європейський вектор.