​Юрій Ванетик: Українці сьогодні в очах США – це мужні і безстрашні Freedom Fighters!

Отже, Палата представників США має нового Спікера. Ним став лідер республіканської більшості Кевін Маккарті (на фото праворуч).

Причина такої приголомшливої кількості раундів голосувань (15 спроб впродовж 4 днів) за фактично третю за впливом фігуру в ієрархії політичної системи США та другу фігуру по лінії успадкування президентських повноважень – позиція ультраправого об’єднання в лавах республіканців у Палаті представників. Кажуть, мовляв, частина з них погодилася або проголосувати за пана Маккарті, або не голосувати за його опонента з однієї вагомої причини – нібито пан Маккарті погодився, зокрема, на їхню пропозицію створити спеціальний Підкомітет з перевірки ефективності надання військової допомоги Україні адміністрацією Джозефа Байдена.

Чи потягне це за собою виникнення нездоланних бюрократичних бар’єрів для подальшої допомоги Україні, зокрема – військової? Що являє собою Кевін Маккарті, як політик такого високого рівня та як людина? Чи йтиме він на поводу крайніх емоцій в окремих членів Палати представників, часто не стільки антиукраїнських чи якихось проросійських, скільки емоцій у стилі MAGA або ще якихось радикальніших?

«Я особисто знаю Кевіна вже майже 20 років. З того часу, коли він був ще в каліфорнійській політиці. Він сам – з невеликого нафтового містечка Бейкерсфілд, що дорогою до Лас-Вегаса, де окрім нафтовиків та ферм нічого більше немає. Він мав спочатку невеликий бізнес, потім пішов у каліфорнійську політику і звідти почав просуватися далі. Має солідну політичну історію. Але, він – не пихата людина, не замудра, у спілкуванні досить проста й розважлива. Я лише позитивне можу про нього сказати. Він лояльний до своїх друзів, у рамках логіки лояльний. Людина, з якою можна конструктивно говорити та домовлятися. Раціональний, вміє вислухати. Якщо він чогось не знає – завжди поставить запитання, які його цікавлять. У політиці він вміє будувати коаліції. Обіймав до цього дуже сильні позиції. Добре вміє залучати фінанси, вміє підтримувати. Він – сповнений змагальності. Я з ним і досі у контакті й можу сказати про нього лише добрі слова», – говорить американський адвокат, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США) Юрій Ванетик ( на фото ліворуч ).

«Я не знаю, – продовжує експерт, – чи стане Кевін в результаті таким саме одіозним Спікером, якими були, наприклад, Ньют Гінгріч чи Тіп О’Ніл. Я думаю, що він буде врівноваженим, практичним та раціональним. І та критика, яка мала місце, була спрямована скоріше на те, аби не стільки зробити його якимось «підлабузником», а скоріше, щоб отримати певний вплив над ним в процесі, коли він був найбільш вразливим. І ті, хто цим займалися, наприклад, той же Метт Гейтс, якого я теж непогано знаю, зробив собі ім’я на базі такої опозиційної діяльності. Він себе так підняв, зробив себе силовою структурою у всьому цьому процесі. Метт Гейтс – це саме MAGA.

Так, Кевін Маккарті був дуже близьким із Трампом, коли Трамп був президентом США. Проте, він не характеризував себе «трампістом» у повному значенні цього поняття. Він характеризував себе політиком, який має контакти із президентом і якого президент цінує.

Я дивлюся на його обрання позитивно, оскільки цю людину я добре знаю і знаю досить давно».

Щодо усього, що стосується різних розслідувань або ж планованих оцінок ефективності допомоги Україні з боку США, то тут Юрій Ванетик сказав таке:

«Думаю, що усі ці побажання крайньоправих, тільки-но нового Спікера обрали, відійдуть. Переможця, як то кажуть, не судять і це все забудеться. В нас, у США, панує дика практичність. Думаю, що Кевін буде врівноваженим лідером, який зможе якісь речі як пробачити, так і проігнорувати.

Щодо подальшої допомоги й підтримки Україні. Я вважаю, що республіканці не зможуть, та й не уникатимуть відповідальності їхньої ролі у цьому конфлікті. Це – світоглядний конфлікт не лише між США та Росією, це конфлікт щодо того, як функціонує світ загалом. Це – екзистенційний конфлікт між застарілою, незрозумілою, небезпечною диктатурою і, навіть дико проблемним, але ж вільним світом. Тому, від суті цієї лінії республіканці не відійдуть. Дуже нехарактерно для республіканців, наприклад, уникати таких речей, як Афганістан. Як це зробив Байден. Я вважаю, що це було абсолютно неправильно і було зроблено настільки ганебно, що я здивований, чому цей скандал так швидко вщух й не продовжився.

Так, республіканці можуть закликати до відповідальності когось, можуть організовувати якісь перевірки, розслідування, пов’язані, скажу так, із соросівсько-байденівськими «пригодами» в Україні. Але, відходити від підтримки України та українців, які сьогодні – найпотужніший бренд, республіканці не зможуть: ні за своєю суттю, ні за настроєм населення США. У нас настільки сильна на пересічному рівні доброзичливість до України, що ані сенатори, ані конгресмени просто не ризикнуть піти у розріз з думкою американського народу.

Може бути більше відповідальності, може якісь річища та умови в чомусь зміняться, але підтримка України точно продовжиться. Підтримка США триватиме не лише в рамках нинішньої війни з Росією, вона триватиме і в рамках майбутньої розбудови України.

Тому, головні причини того, що все продовжиться й не припиниться: 1 – сам дух Республіканської партії; 2 – настрої серед нашого народу; 3 – логіка, на якій у Кевіна усе базується, як у нинішнього лідера. Ми маємо справу із вкрай раціональною людиною.

Я це кажу з обережністю. Чому? Бо колись давно мені здавалося, що й путін – раціональна людина. Але, потім виявилося, що в нього психологічно та психічно не все гаразд. Видно так сталося тому, що він вже багато років при владі і мислить вже з позицій неадекватної сили. А в нас, у США, люди так довго при владі не перебувають – ані президенти десятиліттями не очолюють країну, ані спікери Палати представників не обіймають цю посаду вічно».

Як все ж таки називають у США те, що зараз відбувається між Росією та Україною – конфлікт чи війна? Бо часто лунає у коментарях різних американських експертів саме слово «конфлікт». Тут Юрій Ванетик був однозначним у визначенні:

«Звісно ж, це – війна! Лише війна, де причина – військова агресія Росії, з дикою несправедливістю, брутальністю та екстремальною злістю».

«Українці сьогодні в очах США – це мужні і безстрашні Freedom Fighters! Борці за свободу та суверенність своєї країни!

І в нас говорять не настільки може часто або голосно, але звучить таке, що навіть якщо раптом Росія своїх якихось цілей й досягла би, то Україна все одно ніколи би не зупинилася у звільненні своєї території від агресора. Що тоді була би партизанська війна, яка тривала би роками. Це могло би відбуватися на території Росії.

У вузьких колах в нас кажуть, що це все вже зачепило не одне майбутнє покоління українців, бо у нинішніх українців вже стільки ненависті, вже стільки бажання помститися росіянам за заподіяне горе, що такий настрій буде дуже надовго.

Такі бесіди мають місце у США серед тих, хто розуміє, наскільки глибоко все зайшло, і що в той чи інший спосіб, а все одно ця помста зайде рано чи пізно й на територію «визволителів», – підсумував Юрій Ванетик.