​Фукс, Хомутиннік та Жеваго: провал чергової брудної комбінації

Чергова схема із розкрадання державної власності України та відмивання коштів, за якою стояли одіозні олігархи Павло Фукс, Віталій Хомутиннік та втікач-ділок Костянтин Жеваго, зазнала краху.

Суд у Києві наклав арешт на будівлю готелю при Микільському монастирі на вулиці Івана Мазепи, 11 (об’єкт архітектурної спадщини), а також на 292 мільйони гривень (це трохи більше 7 мільйонів 100 тисяч доларів США), що «зависли» на рахунках ТОВ «Тіквел Компані». Формальна підстава – кримінальна справа за статтею «відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом», а реальна причина – запобігти спробі провернути махінацію та залишити нерухомість у власності підсанкційного олігарха.

Йдеться, як уточнюють ЗМІ, про будівлю площею понад 6700 квадратних метрів. Це об’єкт, який роками переходив з рук у руки за сумнівними схемами, пов’язаними із банкрутством банку «Фінанси і Кредит» та махінаціями з активами Полтавського ГЗК. Саме так, через фіктивні переоформлення, підконтрольні фірми та вірних маріонеток, олігарх Жеваго намагався обійти міжнародні санкції, накладені на нього, та зберегти під контролем елітну нерухомість у столиці України.

У квітні 2025 року «Тіквел Компані» намагалася викупити цей об’єкт на електронних торгах СЕТАМ за 307 мільйонів гривень (це майже 7,5 мільйонів доларів США). Формально компанію представляв такий собі Ярослав Вербовський – людина без помітного досвіду у бізнесі. Але у тіні, як стало відомо, стояв справжній куратор угоди – Михайло Бакуненко, менеджер з команди Фукса та Хомутинніка, який працює з ними у газовому бізнесі, зокрема у проектах «Укрнафтобуріння».

Фінансування цієї афери здійснювалося через інвестиційний фонд «Каскад-Інвест» – структуру, що належить Віталію Хомутинніку. По суті, це була «офшорна пральня», створена для скупки дорогої української нерухомості, обходу санкцій та приховування джерел доходів. Гроші проганяли через фіктивні юридичні особи та «корпоративні фонди» з чіткою метою – не втратити контроль над активами, які по праву повинні належати державі Україна.

Цього ж разу «система» дала збій. Бюро економічної безпеки України викрило ланцюг підставних реєстрацій, фіктивних власників та шахрайських угод. Арешт було накладено як на об’єкт нерухомості, так і на фінансові засоби з метою передачі майна у власність держави та повного блокування доступу олігархів до активу. Це не просто антикорупційна справа. Це – яскравий прецедент.

Проте, на цьому історія не закінчується. Паралельно з невдалою фінансовою махінацією проросійські олігархи Хомутиннік та «актив кремля» Фукс пішли далі. Вони намагалися дестабілізувати ситуацію в столиці України. Так, 30 червня 2024 року у Києві готувалася масштабна провокація. Під прикриттям так званого «народного віча» група організаторів планувала заклик до насильницького повалення української влади, а згодом – і до захоплення будівлі Верховної Ради України.

Варто зазначити, що лише за кілька днів до невдалого минулорічного «віча», 24 червня 2024 року РНБО України своїм рішенням подовжила санкції проти Павла Фукса ще на 10 (!) років. До цього він перебував під санкціями впродовж 3 років. І одразу ж – чергова потужна спроба дестабілізації України. Збіг?

Поки Україна бореться із агресором і захищає свій суверенітет, за її спиною орудують добре відомі персонажі, які використовують старі олігархічні схеми у новій обгортці. Один із головних таких тіньових гравців – Павло Фукс. Він давно став в Україні синонімом корупції, дволикості та відвертого зрадництва.

Фукса тісно пов’язує співпраця з Віталієм Хомутинніком. Разом вони скуповують ласі шматки української нерухомості через підставні фонди та офшорні прокладки. Бізнес-схеми тут давно відпрацьовані: банкрутство компаній, фіктивні торги, потрібні «переможці» конкурсів. У результаті, елітні об’єкти осідають у кишенях олігархів, в обхід санкцій, суду та просто здорового глузду.

За оперативною перевіреною інформацією, Павло Фукс – не просто дієвий «бізнесмен», а дволикий інформатор-актив одразу для кількох іноземних розвідок. Він передає дані («стучить») на своїх бізнес-партнерів або конкурентів як до фсб росії, так і до MI6, та, навіть, до ЦРУ США. Зрада для нього, так скидається, стала своєрідною бізнес-стратегією: один його дзвінок – і колишній союзник опиняється у санкційному списку чи під слідством. Класична «гра» у подвійного (а то й у потрійного) агента.

Особливу увагу привертає його нинішній «скромний» бізнес у Лондоні. Під виглядом меблевого салону Фукс організував хаб-відмивальню: через його магазин проходять мільйони фунтів, легалізуються кошти, отримані з українських або російських схем. Його «магазин», так виявляється, є просто банальною вітриною для великого та дуже брудного бізнесу.

Поки Україна платить кров’ю за свою незалежність, такі ділки, як Фукс, продовжують наживатися на війні, торгувати чужими долями й намагатися тримати «руку на пульсі» усіх, з ким вигідно: розвідок, аферистів, влади, кримінального світу тощо. Це вже не просто корупція. Це – усвідомлена робота проти України. Ось як виглядає побудований ланцюг: втрата важелів впливу – спроба реваншу – дестабілізація ситуації – захоплення влади в інтересах не України. Йдеться про злиття трьох загроз: економічної (махінації із нерухомістю); політичної (спроби перевороту в країні); інформаційної (через підконтрольні медіа та фейкові ГО).

За інформацією з компетентних джерел, саме з Лондона втікач Фукс вже не перший рік веде відверту підривну діяльність проти чинної української влади, фінансово підтримуючи опозиційні сили та організовуючи інформаційні атаки, зокрема, на президента України Зеленського. Втративши вплив, двічі потрапивши під санкції РНБО, фактично витурений з України, Фукс очевидно мстить з-за кордону, намагаючись розхитати державу, яка його, по суті, викинула. Це не просто банальна помста втікача, а чіткі спроби послабити Україну у той час, коли нація гордо бореться за своє виживання.

Таким чином, Фукс, Хомутиннік, Жеваго та їхні ручні провокатори – це не просто уламки олігархічної України. Це активна загроза майбутньому цієї європейської держави. І, безсумнівно, чим швидше ці прізвища остаточно зникнуть з політичної та економічної сцени, тим однозначно краще буде для України та її перспектив.

Френк Салвато, головний редактор The New Media Journal, виконавчий директор Basics Project (США)

Фото надане автором