​Печерський суд виніс перший виправдальний вирок по 263 статті КК через відсутність закону

Друзі, вітаємо всіх добропорядних власників зброї! Нарешті совкові традиції покарання без закону починають руйнуватися українськими судами.

Печерський суд прийняв повне обґрунтоване судове рішення, яким виправдав колекціонера за зберігання зброї, оскільки таке зберігання не порушувало жодного закону.

Вітаємо нашого колегу адвоката Завірюху Михайла Назаровича!

Щиро вдячні судді Печерського районного суду за зміцнення верховенства права і незалежності судової гілки влади та особисту сміливість.

Рішення можна розривати на цитати!

Печерський районний суд міста Києва
Справа № 757/7651/16-к

В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2018 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Білоцерківця О.А.,
за участю секретаря Король А.О.,
прокурора Муждабаєва І.Е.
захисника Завірюхи М.Н.
обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100120000058 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чита, Російської Федерації, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого художником, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2, перебуваючи на зупинці громадського транспорту зі сторони ТЦ «Оушен плаза» неподалік станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен», придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи холодну зброю, а саме бойову військову клинкову холодну зброю - багнет-ніж з номером на рукоятці A4080 з написами на лезі «Gnutti» та з іншої сторони леза СА, за гроші у сумі 2300 грн., який поклав до поліетиленового пакету синього кольору, який тримав у руках, і став його носити при собі без передбаченого законом дозволу. В подальшому, ОСОБА_2 переніс вказаний ніж в поліетиленовому пакеті до станції метро «Либідська» КГТ «Київський метрополітен.

Надалі 16.01.2016 приблизно о 12.45 ОСОБА_2, перебуваючи у вестибюлі станції метро «Либідська» КП «Київський метрополітен», був запрошений співробітником поліції до кімнати поліції, і у присутності двох запрошених понятих, при проведенні поверхневого огляду речей ОСОБА_2 вказаний поліцейський виявив та вилучив із поліетиленового пакету, який ОСОБА_2 тримав в руках, холодну зброю, а саме бойову військову клинкову холодну зброю - багнет-ніж з номером на рукоятці А4080 з написами на лезі «Gnutti» та з іншої сторони леза СА, який останній носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Під час розгляду провадження по суті судом забезпечено дотримання вимог ст.22,23,26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені всі докази, надані сторонами.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину не визнав повністю та показав, що тривалий час є художником та колекціонером, має потребу у використанні різноманітних старовинних речей, зокрема, і зброї, для зображення їх у образотворчому мистецтві. Він придбав багнет для поповнення своєї колекції, мав намір віднести його додому. Багнет був упакований в пакети, які містились у великому пакеті, він ніякої небезпеки не ніс. Будь-якого умислу на носіння холодної зброї з метою її безпосереднього використання, зокрема, і щодо самозахисту, не мав.

Такі показання обвинуваченого були перевірені шляхом дослідження всіх наявних у розпорядженні суду доказів та наданні їм відповідної оцінки.

Так допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_2 познайомився приблизно у 1987-1990 р.р.

Обвинувачений колекціонує предмети старовини ще ж часів студентства.

Свідок знайомий з ілюстраціями предметів колекції ОСОБА_2, яка містить предмети, починаючи з одягу, і закінчуючи зброєю.

Такі показання свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані від сторонньої особи за відповідною процедурою згідно КПК України, вони відповідають показанням обвинуваченого щодо мети придбання багнета.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 16 січня 2016 року на станції метро «Либідська» він підійшов до підозрілого чоловіка та попросив показати документи, документів при собі ОСОБА_2 не мав. Потім він попросив ОСОБА_2 показати вміст його пакета, який він тримав у руці, у ньому виявився багнет від гвинтівки. Після цього він запросив ОСОБА_2 до кімнати поліції, де у присутності понятих відкрив пакет та запросив слідчо-оперативну групу. Обвинувачений пояснив, що придбав вказаний предмет для колекції.

Такі показання свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані від сторонньої особи за відповідною процедурою, вони підтверджують факт вилучення у ОСОБА_2 багнета, і, одночасно, відповідають показанням обвинуваченого щодо мети придбання вказаного предмета.

З показань свідка вбачається, що одразу після затримання обвинувачений заявив про придбання багнета, його переміщення, носіння саме з метою поповнення колекції, і така позиція ОСОБА_2 залишалась незмінною тривалий час та протягом судового розгляду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 16 січня 2016 року на станції метро «Либідська» він був запрошений працівником поліції до кімнати поліції. При ньому у ОСОБА_2 був вилучений ніж. ОСОБА_2 пояснював, що це не заборонена зброя, тому він її може носити без дозволу. Чи говорив ОСОБА_2, що він колекціонер, не пам'ятає.

Показання свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані від сторонньої особи за відповідною процедурою згідно КПК України, вони підтверджують факт вилучення у ОСОБА_2 багнета, відповідають показанням обвинуваченого щодо мети придбання вказаного предмета. Як зазначає свідок, обвинувачений під час вилучення зазначеного предмета був переконаний у законності своїх дій щодо його придбання та переміщення.

Таким чином, аналізуючи показання допитаних незацікавлених у певному вирішенні справи свідків, які отримані у відповідності до вимог КПК України, суд бере їх до уваги і приходить до висновку, що вони повністю відповідають чи узгоджуються з показаннями обвинуваченого.

Показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 дійсно підтверджують вилучення у ОСОБА_2 16.01.2016 року предмета, схожого на багнет-ніж, проти чого не заперечує і сам обвинувачений.

Вказані обставини підтверджуються протоколом огляду місця події від 16.01.2016 року, згідно якого у ОСОБА_2 вилучено предмет, схожий на багнет-ніж, який є допустимим доказом вилучення у обвинуваченого відповідного предмета.

Згідно висновку експерта №49 від 21.01.2016, вилучений у ОСОБА_2 предмет, схожий на багнет-ніж, є бойовою військової клинковою холодною зброєю - багнет-ніж, промислового виробництва.

Зміст зазначеного висновку містить допустимі об'єктивні дані, які вказують на вилучення у обвинуваченого 16.01.2016 року саме холодної зброї.

Зміст наведених документів повністю відповідає показанням обвинуваченого та свідків, отриманих у відповідності до вимог КПК України, відтак вони беруться судом до уваги.

У судовому засіданні також були досліджені:

- копія посвідчення члену спілки художників України ОСОБА_2; - копія диплому магістра ОСОБА_2; - копія диплому Київського державного художнього інституту.

Окрім цього, у судовому засіданні були досліджені фотокопії оглянутих судом оригіналів поліграфічної продукції, а саме:

- журнал «Наш» за 2000 р. (стор. 76-83); - журнал «Весняний вернісаж» за 2001 р., стор.29-32; літературно-художнє видання «Шевченко Тарас «Гайдамаки», м. Київ, видавництво «Грані-Т», 2007 року - стор.18-19, 26-27, стор. 36-37, 46-47, стор.78-79, стор.88-89,стор. 100-101, 132-133; - книга «Сто казок» - найкращі українські народні казки з ілюстраціями провідних українських художників, Т.1, видання восьме, видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2009 р., - стор.134-142, - проспект виставки з Львівської національної галереї мистецтв 04.08.2011- 04.09.2011 «Нові старі майстри», стор.9-10.

Наведені докази є допустимими, їх зміст повністю відповідає показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо освіти, роду занять обвинуваченого, кола його художніх інтересів. Зразки ілюстрацій, виконані ОСОБА_2, містять зображення предметів, схожих на холодну зброю.

Судом на підставі досліджених доказів встановлений факт переміщення, носіння ОСОБА_2 холодної зброї.

Разом з тим, сторонами у судовому засіданні такі фактичні обставини справи не заперечувались, і відмінність у їх позиціях зводилась до питання, чи вбачається у діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення - злочину за ч.2 ст.263 КК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи, та перевіривши їх доказами, вважає наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно з ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку.

У відповідності до ч.1,3 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, своє рішення суд вправі обґрунтовувати виключно тими доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду.

У судовому засіданні встановлено факт переміщення, носіння ОСОБА_2 16.01.2016 року холодної зброї - багнета-ножа промислового виробництва.

Разом з тим, суд, на підставі досліджених доказів, наведених вище, приходить до висновку про повну відсутність суспільної небезпеки у таких діях ОСОБА_2.

ОСОБА_2 закінчив Київський державний художній інститут, асистентуру - стажування Української академії мистецтва, склав кандидатські іспити із спеціальності «образотворче мистецтво» та є членом Спілки художників України, працює художником.

Обвинувачений має колекцію старожитностей, зокрема, і зразки холодної зброї, які використовує у своїй творчості.

Основною характерною ознакою зброї, зокрема, і холодної, як предмету злочину за ч.2 ст.263 КК України, є її призначення для ураження живої цілі.

Саме цією характерною ознакою визначається суспільна небезпечність діяння, особа, яка носить холодну зброю із собою, з метою її застосування для ураження живої цілі не в залежності від правомірності чи неправомірності намірів, підлягає, за певних умов, відповідальності за ч.2 ст.263 КК України.

Досліджені докази прямо та беззаперечно стверджують про відсутність у ОСОБА_2 такої мети.

Відповідно до ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Відповідно до ч.2 ст.11 КК України не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Дії ОСОБА_2 по переміщенню багнета-ножа у належній упаковці, та у пакеті до квартири, де знаходиться його колекція, не заподіяли і не могли заподіяти будь-якої шкоди фізичній, чи тим більше юридичній особі, суспільству або державі.

Суд погоджується зі стороною захисту: ОСОБА_2 придбав і ніс антикварну річ, щоб помістити її в свою колекцію, іншого шляху для колекціонерів, щоб поновлювати свою колекцію, законом не передбачено. ОСОБА_2 не мав наміру носити холодну зброю в розумінні її небезпеки та можливого застосування щодо самозахисту чи протиправних дій.

Суд приходить до висновку, що даним кримінальним провадженням неможливо виконати завдання кримінального провадження згідно ст. 2 КПК України в частині захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Окрім цього, згідно криміналістичних характеристик на відміну від інших зразків промислової холодної зброї (мисливський ніж, кинджал, фінський ніж, кортик, шабля тощо) застосування багнета-ножа для ураження живої цілі передбачає, насамперед, приєднання його до гвинтівки.

Зазначені вище обставини виключають винесення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2, оскільки подія злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України - незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, відсутня.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.7 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним законом.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у попередній та у діючій редакції) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (України), враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно постанови ВСУ №5-49к13 від 03.03.2014 року, наявної в матеріалах судового провадження, зроблено висновок про те, що відсутність певного законодавства виключає можливість покарання за його порушення, оскільки не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку.

Об'єктивна сторона злочину за ч.2 ст.263 КК України полягає у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, законодавець визначив наявність (існування) закону, яким передбачено надання дозволу на носіння холодної зброї.

Відтак відповідні дії особи можуть вважатися злочинними за умови існування закону, який визначає порядок носіння холодної зброї, але особа без такого дозволу носить зброю.

Таким чином, держава не вправі застосовувати до особи процесуальний примус у вигляді кримінальної відповідальності за відсутність дозволу, передбаченого законом, поки немає закону, який передбачає отримання цього дозволу.

Суд приходить до висновку про відсутність наразі Закону України, який би передбачав отримання дозволу на носіння холодної зброї.

Відповідно слідчий та прокурор не зазначили в обвинувальному акті, на підставі якого Закону України обвинувачений мав отримати дозвіл для носіння холодної зброї.

Наявність підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року про затвердження відповідної Інструкції, не може свідчити про існування Закону України, яким передбачено порядок носіння холодної зброї як такого.

Згідно з ч.4 ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи, разом з цим будь-які сумніви у відсутності вини ОСОБА_8 за вказаним обвинуваченням відсутні.

За таких обставин, провівши всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність події кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України: незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Відтак, ОСОБА_2 у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України необхідно визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та виправдати.

Винесення виправдувального вироку забезпечить дієву реалізацію одного із завдань кримінального провадження згідно ст.2 КПК України: охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жоден невинуватий не був засуджений.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Доля речових доказів вирішується у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за залучення експерта під час досудового розслідування слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 6, 19, 32, 62 Конституції України, ст. 2, 3, 7, 8, 9, 17, 23, 41, 94, 214, 223, 246, 258, 260, 278, 284, 291, 370, 373, 374 КПК України

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2

визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 263 КК України, та виправдати

ОСОБА_2

за цим обвинуваченням за відсутності події злочину.

Судові витрати за залучення експерта на стадії досудового розслідування за проведення експертизи №49 від 21.01.2016 в сумі 491 грн. 04 коп. віднести на рахунок держави.

Речові докази, а саме:

- багнет-ніж промислового виробництва, який передано на зберігання до камери речових доказів Управління поліції в метрополітені (квитанція 000926 від 11.02.2015), - повернути ОСОБА_2.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя О.А. Білоцерківець

Джерело: УАВЗ

Фото zbroya.info