Судові хроніки

Життя в українській столиці давно перетворилось на суцільний жах. Витівки київської влади викликають вже навіть не здивування, а шок, оскільки в жодній країні світу столична влада не має права поводитися у такий спосіб, щоб її представників сприймали як юродивих. Українські ж реалії полягають саме в тому, що увесь цивілізований світ дивиться на нашу державу, як на країну скажених ідіотів, яку очолюють психічно хворі і недотямкуваті особистості.

Коли депутати приймали Конституцію, то вписали до Основного закону багато правильних і демократичних прав і свобод, які матимуть громадяни молодої незалежної країни. Цим документом вони хотіли показати цивілізованому світові, що Україна будуватиме своє майбутнє на демократичних засадах. Проте не відомо, чи вірили вони в те, що регламентували, оскільки реалії сьогодення доводять, що Конституція – це, всього на всього, книжечка з правильно написаними фразами, зміст яких держава втілює лише опосередковано без будь-яких гарантій для українського населення.

Після триразового переносу справи, суд щодо розгляду скарги адвоката відносно постанови на відкриття кримінальних справ проти хлопців, що розбили Леніну носа, бажаючи демонтажу скульптури, таки відбувся. Тридцятого жовтня 2009 року засідання Шевченківського районного суду м. Києва пройшло, і цього разу - за усіма правилами і канонами, коли і адвокат, і прокурор, і звинувачені мали можливість розказати свою точку зору на ситуацію з пошкодженням вищезгаданого монументу.

Тарифное противостояние между киевской властью и киевлянами продолжается.  В очередной  раз (как раз в день юриста – 8 октября 2009 года) заинтересованные граждане встретились в Шевченковском суде Киева, дабы послушать доводы ответчиков в лице Киевской администрации относительно подписанных Голубченко  (когда тот был и.о. Черновецкого ) тарифов.

Нині дуже модно говорити про те, що забудовники, у зв’язку із кризою, дуже потерпають, і що наразі вони вже не так агресивно (за підтримки місцевих рад) захоплюють земельні наділи або претендують на ті, по яких виникли спірні питання. Проте подібні розмови – казочки для пересічних українців, оскільки насправді жоден забудовник (особливо якщо отримав землю практично за безцінь) не відмовиться від права на її володіння. І новий скандал з земельним наділом, на якому розташовано сквер імені Стуса – тому стовідсоткове підтвердження.