mogno vse

Дежавю, або Істеричні передчуття Порошенка

degavu

 
Коли за Януковича я знайомився у ГПУ зі справою Пукача, томи якої мені по одному приносили слідчі Рената Кузьміна, на тому ж поверсі слідчі того ж Кузьміна вели допроси Юлії Тимошенко. Навіть здоровкалися з нею у коридорі і на подвір’ї. Майже одночасно, майже день у день Юлію Володимирівну заарештували, а мені відмовили у ознайомлені зі справою (залишалися непрочитаними майже третина томів). Абсолютно синхронно обидві справи ГПУ направила у Печерський суд.


Трохи пізніше, коли у Печерському суді почався «таємний» процес по справі Гонгадзе, коли там же, поверхом нижче, під день народження Пінчука, майже у ночі, непомітно закривали «справу Кучми», у сусідній залі відбувалося дійство під головуванням судді Кірєєва. Публічне дійство, у якому брала участь чи не половина Верховної Ради.

Відбувалися дуже прості і зрозумілі речі.

Президент янукович шантажував Кучму і Пінчука, аби за безкарність отримати хабар з вбивці. А як же? – це ж «по-поняттях» взяти долю пахана. Адже сам віктор федорович справно виплачував свої відкати, коли у свою чергу він мочив справи на Донбасі, а паханом над ним був Кучма.

Водночас у тому ж судовому «печерському» місці, буквально: секунда у секунду, у одному тому ж будинку у сусідній залі янукович чинив судову розправу над своїм політичним опонентом. Це була помста, але головним чином - дурна віра, що засадивши Юлію Володимирівну, у минулому якої ніколи не було янгольських крилець, він назавжди убезпечить себе від українського Майдану. Мовляв - нікому буде очолити.

Будемо чесні: з яскравим і беззаперечним лідером, на кшталт Валенси або Гавела, у нас дійсно не склалося від самого початку. Але несподівано для занадто далекоглядного і прозорливого проффесора Майдан таки відбувся. І більш ніж яскравий – може, саме завдяки тому, що без лідера. Мабуть, такі вже є українці, нащадки Січі – часто-густо їм гетьмани не указ, а гідність і справедливість у їхній крові.

На цій сторінці я виключно вів майже щоденник про те, що робив і робить Порошенко з першого дня свого президенства, аби захистити Кучму від Суду і залишити вбивцю безкарним. Не буду повторюватися: подробиці знайдете у попередніх і наступних постах.

І знову у тому ж будинку, у той же час, але тепер вже у одній і тій же судовій залі Апеляційного суду, тепер вже Петро Олексійович намагається вчинити розправу зі своїми політичними опонентами. Зокрема, з Корбаном.

І знову дуже прості речі.

З одного боку Порошенко, що по посаді і покликанню очолив українську корупцію, закономірно шукає підтримку і спирається, зрозуміло, не на українців, а на очільників цієї самої переплетеної чиновницької і бізнесової мафії. Звідси і безкарність провідних регіоналів, навіть за вбивство Небесної Сотні, звідси спільні з ними голосування за узурпаторські зміни до Конституції і за корупційний бюджет для себе, за тарифний грабунок і середньовічні податки для людей. Звідси несамовитий захист хрещеного батька і творця системної корупції – Леоніда Кучми.

А з іншого боку Петро Олексійович, коли за дорученням старших терся біля Майдану, на власні очі побачив впритул справжніх українців і тепер панічно боїться їхньої Волі. І знову навіть не дурний, а у цьому випадку – ІСТЕРИЧНИЙ – розрахунок: «Можна не лише врятуватися, а й спокійно переобиратися у президенти, якщо розібратися з лідерами і тими, хто здатний ефективно організовувати супротив людей». Саме у цьому полягає сутність навіть не процесу Корбана, а тієї ФОРМИ, у якій цей процес відбувається. І боїться Петро Порошенко не олігархів, з якими йому не вдалося домовитися. Він несамовито наляканий добровольцями і волонтерами, «цинічними бандерівцями» і фронтовиками, а головне - настроями цілої української Громади. Настроями і радикальною рішучістю, про яку щоденно читає таємні, але об’єктивні довідки поки що слухняних спецслужб.

Останнім часом, коли я у глибокій української провінції (де живу останні роки) не лише чую гнів, але й рішуче прагнення до радикальних дій. Коли це прагнення виходить навіть від людей, які на моїх очах ще вчора байдуже примудрилися не помічати попередній Майдан, я абсолютно втратив Надію.

Натомість замість надії я отримав впевнене Переконання, що ніяким порошенкам, пінчукам і кучмам не допоможуть їхні істеричні смикання, адже моє дежавю невідворотно матиме революційне майбутнє.

Слава Україні!

P.S. Рекомендую статтю Івана Капсамуна, де ви знайдете подробиці і паралелі, які сподіваюсь прокоментувати ближчим часом. Особливої уваги потребують ментівські технології тітушок і навмисного зняття охорони, що застосовують з благословення Порошенка у суді, і від яких просто смердить гранатами під Верховною Радою. Про ці технології я вже писав. Кому цікаво, можете подивитися тут: https://www.facebook.com/anarmah/posts/1654377561447102.

Олексій Подольський, facebook.com



Комментарии

  +0 #1 Человек 30 дек. 2015 г., 18:18:54
Порошенко предал украинский народ. Кроме словоблудия в стране ничего не делается: реформ нет, люстрацию заговорили, коррупция процветает. Вместо того, чтобы разогнать воров и коррупционеров: прокуроров, судей, ментов, налоговиков, кэгэбэшников и другую чиновничью мразь, Порошенко возглавил эту чиновничью мафию в борьбе с украинским народом. К власти пришли проходимцы, которые работают только на свой карман, грабят страну и народ. Но всему есть предел, за все придется отвечать перед украинским народом.

Добавить комментарий

Новости от Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...

Загалом, минулої доби, ворог провів 12 прицільних обстрілів. Унаслідок бойових дій агресора загинув один український воїн, троє поранені, ще одного бійця було травмовано

подробнее

Опрос

Что принесет Украине закон о реинтеграции Донбасса?

pp
Конфликты и законы © 2008-2018.

Электронная версия всеукраинского юридического журнала «Конфликты и законы». Свидетельство о госрегистрации: КВ № 13326-2210Р от 19.11.2007 г. Полная или частичная перепечатка материалов сайта разрешается только после письменного согласия редакции. Внимание! Начиная с 21.11.2013 года (дня провала евроинтеграции с ЕС) редакция журнала «Конфликты и законы» (вопреки правилам правописания) оставляет за собой право публиковать слова «партия регионов» и «виктор федорович янукович» со строчной буквы. Также, начиная с 29.06.2016 года, редакция «КЗ» оставляет за собой право навсегда публиковать на своих страницах со строчной (маленькой) буквы слова (и образованные от них аббревиатуры) и словосочетания «москва», «россия», «российская федерация», «владимир путин», а вместе с ними и сокращение «роскомнадзор» (как и все прочие госучреждения рф), нарушив таким образом установленные правила правописания независимо от языков, на каких эти слова и названия публикуются. Это наше оружие в информационной войне с оккупантом.