«Правий сектор» залишається організованою революційною силою українського народу

Впродовж останнього часу режим Порошенка та його прихвосні зі спецслужб посилили атаки на «Правий сектор». Особливо це стало відчутно після Конференції 8-го листопада 2015 року, де більшість активістів «Правого сектора» висловилась за революційний шлях боротьби. Не обмежуючись різноманітними провокаціями та брутальними затриманнями наших бійців, антиукраїнська влада розпочала широкомасштабну інформаційну кампанію по дискредитації всього національно-визвольного руху «Правий сектор». Також запущено механізм знищення руху з середини, шляхом підриву довіри одне до одного серед членства, подрібнення та виведення груп з «Правого сектору», посіяння ворожнечі поміж вчорашніми побратимами. Це робиться, використовуючи морально слабких та ідеологічно невмотивованих людей, а також за допомогою законсервованої агентури, яка активізувалася і виконує поставлені силовиками завдання.

«Правий сектор» народився на Майдані та загартувався на війні. Ми революціонери – об'єднані в єдину монолітну силу – революційну організацію української нації. Інструмент в руках народу для здійснення якісних революційних змін в його житті. Узагальнено саме так наше членство сприймає ці два довгих роки боротьби та свою участь у спільній справі. Говорячи словами одного нашого побратима: ми далеко не святі, але ми прийшли робити святу справу – боротися за Україну.

Багато українців, вбачаючи в ПС своїх захисників, задаються сьогодні питанням, що ж за «розколи» відбуваються в «Правому секторі»? Несвідомими особами (а в окремих випадках відвертими ворожими провокаторами) тиражуються думки, що тепер два або і три «сектори». А ще вороги намагаються запустити в свідомість людей думку, що окремі лідери нашого руху – нинішні або колишні – продалися, скурвилися, пішли на угоду з системою тощо.

Розуміючи всю шкоду, яку несуть такі чутки та «здогадки», існує необхідність роз'яснити, що відбувається насправді.

В листопаді минулого року було сформовано Революційний Провід Національно-визвольного руху «Правий сектор». Очолити рух було знову запропоновано Дмитру Ярошу, але він відмовився. Це стало результатом внутрішньо-організаційної дискусії. Існувало два бачення, дві думки щодо шляху досягнення мети – здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Більшість членів руху на останній конференції виступили за революційний шлях і, відповідно, безкомпромісну боротьбу з внутрішньо-окупаційним олігархічним режимом.

Дмитро Ярош заявив, що революційні настрої в суспільстві не визріли і що не вийде в умовах війни з Росією боротися на два фронти. Тому він за власним бажанням вийшов з лав «Правого сектору» та ініціював створення нового громадсько-політичного руху. Разом з Дмитром Ярошем пішла незначна частина членів ПС та частина бійців і командирів ДУК ПС. З багатьма із них ми, що називається, ділилися останнім куском хліба та прикривали один одного в бою. Таке не забувається. Вони всі залишаються нашими побратимами, хоч і пішли іншим, паралельним шляхом. І ми поважаємо їх вибір.

Окрема історія – створення структур під назвою «батальйони спецпризначення Захід (Закарпаття), Захід-2 (Львівщина), Захід-3 (Івано-Франківщина) та Захід-4 (Волинь)», які анонсував «комбат Чесний». Там теж частково є наші побратими з ПС та ДУК ПС, але ці структури не входять до складу Національно-визвольного руху «Правий сектор» і створені виключно за власної ініціативи окремих бійців та командирів, мають своє керівництво та підпорядкування. Враховуючи це, ми заявляємо, що не несемо відповідальність за їхні дії та не коментуємо їх. А до представників ЗМІ прохання перевіряти та уточнювати інформацію.

У кожного свій шлях. Наш шлях – революційний. Бо система знищення та грабування народу залишається незмінною і без її повної ліквідації не буде вирішено жодне з питань на користь української нації, будь-то соціально-економічні або політичні. Не переможемо ми й у війні на Сході, поки на крові бійців робляться ґешефти, які приносять мільярди гривень у кишені вищим «державним» чинам.

І ми не знаємо, що отримаємо в кінці нашого шляху: лавровий чи терновий вінок, не знаємо, скільки часу нам відміряв Господь, але впевнені, що будемо діяти так, щоб не було соромно дивитися в очі людям. Ні на хвилину не сумніваємось в перемозі Української Революції, бо ніщо не зупинить ідею, час якої настав.

Слава Україні! Героям Слава!

Провід НВР «Правий сектор»