​Загибель якогось там колаборуючого чи окупаційного керувальника є логічною

Друзі, де хто з ВАС докоряє мені, що я останніх півроку не виходжу з аналітичними постами щодо різних подій у нашій державі. Це так, обмежуюсь лише коментами, поширенням інших постів та не значними постами дискусійного рівня. Мабуть, втомився від переважної байдужості, зокрема, щодо нерозуміння колаборантської політики сучасних владо-носіїв. Може, друге дихання відкриється.

Тому спробую кілька рефлексій щодо події стосовно бандо-керманичів у Донецьку, а також щодо позицій наших політиків, «політологів» і «експертів».

1) загибель якогось там колаборуючого чи окупаційного керувальника на наших окупованих агресором територіях є ЛОГІЧНОЮ, незалежно від причин;

2) дивує позиція меншовартості тих, хто зараз у владі в Україні, і тих, хто був раніш, як таких, що постійно виправдовуються -- не ми, не ми... і руки наші нічого не робили. А якщо все ж таки МИ! То що тоді, голову попелом посипати???? Тоді можна промовчати, але не скиглити, що це не ми. Бо вбивати КОЛАБОРАНТІВ, а також представників окупаційної влади та військовиків військ агресора - є нашим не лише правом, а й святим ОБОВ'ЯЗКОМ (ст. 17 Конституції). До речі, під час Другої Світової війни і наші партизани, і французькі «маки» переважно починали з нападів на колаборантів, а потім вже на гітлерівців. А у Франції то взагалі до 1942 року було окуповано лише пів її території. Та і потім на тій території, що була під урядом маршала Петена, німецькі гарнізони були лише у необхідних транспортних центрах, тобто партизани переважно воювали з французькими колаборантами. Тому наша партизанська і диверсійна війна на наших територіях Є ЗАКОННОЮ;

3) Де наша реакція на так звану «реакцію московитського МІДу» і путлера. Що вони там вякають про якийсь там тероризм, якщо б це і зробили наші партизани чи диверсанти, то це є нашими законними і справедливими діями. І на цьому треба твердо стояти. Було б дуже смішно, якщо б гітлерівський Ріббентроп десь у 1943 році заявляв свою позицію уряду Британії чи французьким партизанам за напади на колаборантів у Марселі чи Парижі.

4) Досить лякатись і нас лякати нібито порушенням якогось капітулянтського і формально і змістовно нікчемного «мінського договорняка», якій гірше за Мюнхенський договорняк 1938 року. Бо там держави, які були паханами Європи, поставили Чехословаччину раком без її відома, а тут наша влада зусиллями колаборанта Кучми самостійно стала раком. Чехословаччина себе добровільністю не зганьбила, а ми зганьбили та ще і пишаємось.

На сьогодні досить. Про наїзди і вонь щодо різних ініціатив з часом.

Віктор Шишкін, facebook.com

Місце загибелі ватажка сепарів Захарченка. Фото twitter.com