Якими ж нелюдами треба бути, щоб...

Якийсь спостерігач за виборами президента в Україні від Московії заявив після першого туру в телепрограмі на всю Україну, що в цих виборах уже перемогла Московія, бо позбавилась Президента В.Ющенка. А далі висловив сподівання, що після цього українці уже не будуть урочисто відзначати перемогу в Конотопській битві, бо, бачиш, там українські козаки порубали 40 тисяч „русскіх”.

Так порубали ж агресорів, жорстоких іноземних загарбників, боронячи рідну землю від нападника, а себе від поневолення; порубали на своїй землі, коли агресор пішов війною!

Але у москвина до цих пір залишається логіка „оголтєлого” (оскаженілого) нациста, дегенерата-потвори. Вони (москвини) святкують свої перемоги над загарбниками, а українцям, бачиш, зась; вони криком кричать, що не треба. Вони безпощадно винищили більше 100 мільйонів „інородцєв”, більше половини з яких українці, через розстріли, голодомори (цей садистський спосіб катування на смерть з особливою пристрастю і насолодою використовували саме проти українців, ніби глумлячись над самим Богом, за те, що дав українцям родючішу землю) і концтабори, а з видворених за межі України українців, яким пощастило вижити в суворих сибірах та деінде, повиривали рідну мову і рідну душу, аби зробити з них безрідних холопів московської імперії. Дивовижно, що всі москвини, від тупого п’яного слюсаря до Генсека, імператора (колишнього і теперішнього), президента академії наук, на докори, подібні висловленим вище, повчально зауважують: „Да вы неправы, мы и со своими так поступали, а не только с инородцами”, мовляв, нічого ображатися. Так відповідав М.Горбачов литовцям (транслювалося по телебаченню); Президент Академії Наук РФ на запитання кореспондента: „Зачем вы напали и оккупировали беззащитную Туву?”, відповів: „Мы напали на нее первыми, чтобы она не напала первой на нас!” (транслювалося по телебаченню); москвинський доктор філософських наук Ціпко пояснював: „Мы понимаем, что покоренные ранее Московией народы хотят вырваться на свободу и образовать свои национальные государства на своей этнической земле. Но это было возможно где-то до Петра І. Сейчас этого уже нельзя сделать, потому что мы за них отвечаем!” (транслювалося по телебаченню). Такі ідіотські, як на здоровий глузд, пояснення (за логікою москвинсько-імперських нацистів вони нормальні) ми зобов’язані, за наполяганням Москви, проковтнути мовчки?!

Москвини заполонили звільнені від українців через їх винищення і виселення українські етнічні землі, щоб асимілювати українців в Україні в „новую историческую общность – „Да, азиаты – мы с раскосыми и жадними очами!” (за О.Блоком)”, і щоб цим асимільованим гарматним м’ясом торувати для зажерливої Московії шляхи через Афганістан до Індійського океану, через загарбання Європи (заповіт Петра І) до Атлантичного океану, бо в Тихому вони вже воюють. Тепер москвинсько-імперський непотріб в Україні не бажає повертатися „восвоясі” і тут, в Україні, вимагає, щоб українці обслуговували його „русскім язиком”, то чи закінчилася окупація москвинами України (?!), виникає при цьому запитання! І чи з людьми, чи з нелюдами маємо справу?!

Демократ і ліберал Президент В.Ющенко чомусь необачливо захотів думати, що з людьми, за що й поплатився. Вороги галасували (і голосували) проти нього за те, що він свідомий українець, а свідомі українці голосували не за нього через його необачливість та за те, що не спромігся примусити ворогів українства вписатися в рамки лояльних до української держави громадян; менш свідомі виборці піддалися ворожій пропаганді, бо недолугі попередні президенти України віддали ЗМІ в руки антиукраїнських сил, що неприпустимо на етапі переходу нації від підневільного колоніального стану до національної державності (Помаранчева революція мала завершитися націоналізацією ЗМІ та ув`язненням на тривалий термін учасників сєверодонецького антидержавного заколоту: і дотепер ці два дійства (або щось їм адекватне) залишаються необхідними, щоб розпочати відродження України).

Світ про ці Правди мовчить. Очікує, коли українці самі проснуться (прозріють) настільки і поведуться так, щоб імперсько-окупантським залишкам в Україні не повадно було бути нелюдами. Без цього Україна йтиме до чергової поразки.

М. Білий, політолог