Україна

  Хочу сопоставить некоторые факты, чтобы вы, мои дорогие читатели, смогли сделать логические умозаключения. Я пишу о генерале еще и потому, что фракция «Объединение «Самопомич» в Верховной Раде выступила за отмену решения Министерства внутренних дел о назначении первым заместителем руководителя Национальной полиции экс-замминистра внутренних дел Василия Паскала.

В день тишины в нашу редакцию перезвонила вдова участника Великой Отечественной войны, женщина рассказала, что только что стала обладательницей продуктового набора, который ей на дом принесла молодая девушка, представившись работником городской соцслужбы.

  Каюсь, не витримав. Пішов раніше із зустрічі міністра енергетики Демчишина з нашою фракцією. Бо якщо б ще довше його послухав, то могло б статися непоправне.

Демчишин в першу чергу - він про це каже - «хвилюється про 2,5 млн співвітчизників», котрі залишилися у Криму. Про тих співвітчизників, котрих російські війська убивають на Сході, з допомогою тих же вироблених Феодосійським оптичним заводом прицілів, він не хвилюється.

  Коли країною править суміш бариг і державних зрадників - наслідки трагічні і комічні водночас. Ще раз про вчорашню історію зі справжнім героєм Революції Гідности і Священної війни з Москвою Сергієм Бойко. Про зрадників багато не писатиму, і так все ясно. А от про дії бариг пару слів скажу.

  Два роки назад ми вийшли на черговий етап нашої національно-визвольної революції, що триває з 1991 року. Хтось розглядав це як танцюльки, хтось як трамплін для потрапляння наверх, хтось як площадку для піару. Для нас це була революція, яка мала завершитися здобуттям «своєї хати» - Української самостійної соборної держави і реалізації Шевченкової максими «в своїй хаті своя правда і сила, і воля». Сьогодні, в часи Священної визвольної війни проти Москви на сході та параду контрреволюції негідників у Києві, багато кому кортить переписати і затерти мету і завдання революції, прибрати її свідків.