Бюджет України

У жовтні минулого року ДТЕК купував у США вугілля із сіркою 3,3% (посилання на новину - тут). Це втричі більше, аніж стандарт Роттердаму (<1%). А в тарифах споживачі із квітня 2016 року платять саме Роттердам+.

В Україні середня сірка вугілля близько 2%. Тобто споживачі платять Роттердам+, але екологічна якість до Роттердаму не наближалася, а навпаки - віддалялася. Пояснювали це просто і нехитро: «ну ми ж змішуємо американське вугілля із українським вугіллям».

Попри війну з СБУ YouControl продовжує робити прозорим бізнес-середовище України. YouControl опублікувала своє перше дослідження цього року - про компанії, котрі мають дозвіл на роботу з надрами. Які компанії отримують з цього найбільше виручки? Кому вони належать? – читайте у матеріалі YouControl:

Десять найбільших платників податків України за 2017 рік. Дуже цікавий список. У ньому немає визнаних драйверів української економіки - металургів, аграріїв. Зато є аж чотири тютюнових компанії. Тож по факту сьогодні годують Україну нафтовики, газовики та виробники цигарок.

Прошло несколько дней с того момента, как все мы как бы случайно узнали от «многомиллионноговгод» менеджера Нефтегаза Коболева о наличии астрономического долга в 20.4 млрд грн частных «облгазов» и их дочек «облгазсбутов» перед Нефтегазом за принадлежащий нам всем газ.

Ми, члени МФО «ЄвроОптимісти», обурені новиною про те, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), підвищила ціну на електроенергію на 16%.

Серед причин підняття тарифу НКРЕКП було наведено, в тому числі, і збільшення індикативної ціни на вугілля на 25,8 % за тону. Відповідно до Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії індикативна ціна вугілля визначається на підставі середньої ринкової ціни на європейському ринку, включно на основі сумнозвісної формули «Роттердам+». Враховуючи значну критику зазначеного механізму, а також його абсолютну економічну недоцільність, підвищення індикативної ціни на вугілля є лобіюванням інтересів певних олігархічних груп, а не зумовленим об’єктивною економічною оцінкою. Відповідно, аргументація НКРЕКП щодо доцільності підвищення тарифів саме на 16% втрачає свою силу та в черговий раз підкреслює непрофесійність та заангажованість регулятора.