Знущання над людьми та правом. Хто і коли це зупинить?..

Зухвало порушуються конституційні права людей та чинне законодавство, під загрозою їх життя та здоров’я. Але, схоже, що така правова вакханалія мало кого турбує. Не до жартів. У матеріалі йшлося і про один знаковий конкретний приклад. У другому парадному 16-ти поверхового будинку по київській вулиці Драйзера 14/33 вже півтора місяці не працює вантажний ліфт, а пасажирський час від часу теж нерідко зупиняється. І це, незважаючи на те, що на верхніх поверхах проживають 9 інвалідів, 30% пенсіонерів-ветеранів праці, чимало дітей.

Мешканці звернулися із офіційними колективними скаргами в адміністрацію Президента, Кабінет Міністрів, у Верховну Раду та до Уповноваженого ВР України з прав людини з проханням вжити заходів для заміни в парадному ліфтів (їм вже по 30 років!) чи, бодай, хоча б поки запустити непрацюючий вантажний ліфт. Бідолашним йдуть бюрократичні стандартні відписки, а самі скарги пересилаються у Київську адміністрацію. Звідти мешканці також не чекають обнадійливих рішень. Відмовчується і виконуючий обов’язки голови Деснянської райдержадміністрації В.Крохмалюк, якому відомо про згадану проблему. Він добре служив в цій адміністрації ще в часи президентства януковича і зараз, очевидно, прийшовся до душі нинішній владі. Невідомо тільки чим, адже в районі дуже багато різних проблем, а влада їх не вирішує.

Фактично, якщо розібратися прискіпливо, то районна влада Деснянської РДА порушує не тільки конституцію, а й статті законів «Про державну службу», «Про місцеві державні адміністрації», «Про службу в органах місцевого самоврядування». А я посилаюся лише на мізерну частку цих проблем, що стосується тільки ліфтів. Влада не хоче змін у житлово-комунальній галузі. Принаймні нема ніяких обнадійливих позитивних зрушень, крім нових високих тарифів, які дратують людей і погіршують рівень їх життя. Місто артикулює свої правила й норми співжиття, дотримуючись яких, «загублена українська людина» (М.Шлемкевич) почувається ще загубленішою. Тили її не захищені, права весь час порушуються. У цьому відмінність і трагізм нинішньої ситуації.

Олександр Борщевський