Кремлівський самодержець з кожним кроком стає ближчим до своєї поразки

Можливо, Путін і хотів бути Наполеоном, але він лише воєначальник з композитним клапаном на трубопровіді. Його вивідки - тривіальні. Імідж і брендування схожі на низькосортні трюки Голівуду, риторика є казарменою, а політичні методи за версту мають запах Луб'янки. Його лицемірство вище за Гімалаї, а претензії до світу – ще вищі за ці гори.

Проте, світ його боїться. Невже тому, що важко зрозуміти, чого він хоче? Вважаю, що ні. Він не є таким вже й незрозумілим. Під маскою холодного цинізму вирують демони, суть яких легко зрозуміти.

Він лякає світ своєю непередбачуваністю! Адже свої емоції та комплекси він підтримує імперським збудженням, яке спонукає його ігнорувати політичні кордони, очевидні для цивілізованого світу. Він іде далі, занурюється глибше. Він пересуває шахи на глобальній світовій шахівниці всупереч раціональним правилам. Принаймні, так це бачить Захід.

Чи домагається він реальних успіхів? Ще 50 років тому у нього було б поле для необмежених дій. Його попередники - Сталін, Хрущов, Брежнєв - діяли набагато жорстокіше. Підкорення Центральної Європи, штурм Будапешту у 1956, взяття Праги 12 роками пізніше - це були по-справжньому переможні кампанії. Імперія, що тріщала по швах, набувала в результаті таких дій більш солідний вигляд і ставала сильнішою. Але, крім танків і гармат, його попередники використовували потужнішу зброю: ідеологію. Вони несли оманливе переконання світової революції і тріумфальності робітничого класу.

А що наразі є в катехізисі Путіна? Легенда про царську Росію? Ностальгія за Імперською радянщиною? Чого вони варті в епоху iPhone і Google - навіть у Росії? По суті, такі посилання направлені на людей похилого віку і дебілів. Перші скоро вимруть, а другі завжди залишатимуться меншістю. Галасливою і небезпечною, але все одно меншістю.

Що такого Путін може запропонувати своїм нинішнім підданим? Службу у військовій формі? Забитий сибірський гарнізон? Зацікавити персонал їздити до анексованого Криму, де, аби купити вершкове масло, сир і молоко, треба буде стояти кілометрові черги? Або, можливо, влитись у мафію і робити карколомну кар’єру у вкрадених у грузин Абхазії та Південної Осетії? Або у відібраному у молдаван Придністров'Ї? Зрештою, усім відомо, що ці регіони перетворились на  музеї комунізму під відкритим небом.

Або, можливо, він підкорить серця росіян успіхами, гідними Кутузова або Паскевича? Проте – не задача: і з цього боку він має неймовірно жалюгідний вигляд. Він збільшив свою державу на територію розміром із столицю. У питанні України робить вигляд, що стоїть осторонь, по всяк час маскується і надсилає до цієї країни якихось «зелених чоловічків», по-ідіотські виправдовується перед Меркель і Обамою, при цьому, бреше, як школяр. З невдячною Польщею Путін воює свининою і яблуками, лякає німців забороною на придбання їхніх «Мерседесів», а французів - що прибере з московського ринку устриці. Воістину наполеонівська стратегія! Під її тиском завалиться і Париж, і Берлін, і Варшава. Путін дійсно думає, що росіяни всього цього не бачать? Невже він думає, що вони не насміхаються з такої стратегії?

Дійсно, справжній вождь, генсек, Сталін сьогодення 2.0. Зрозуміло, навколо нього при дворі існує його бомонд. Ми бачили цю компанію у Кремлі під час урочистого третього зведення на трон. Вони не мали вигляд загублених у золочених кремлівських залах. Солідні французькі костюми, на зап’ястках - важкі від діамантів «Шопара» і вірні суворі обличчя. Вірні, але до пори до часу. Адже ця путінська камарилья ліцензованих злодіїв любить життя без обмежень. Вона цінує лондонські резиденції, відпустки у Сен-Тропе та лижі у Куршевелі. Вона об'їдається морепродуктами і псує московський асфальт шинами своїх «Bentleys і Lamborghini. Проте перш за все вони люблять важко зароблені гроші. І, звичайно, більше, ніж Путіна.

Звісно, вони можуть терпіти витівки улюбленого вождя місяць, два, можливо, навіть рік. Але довше? Це - малоймовірно. Тож ці вірні заворушаться, почнуть плести інтриги, щось вигадувати, шукати Путіну відповідну альтернативу: нового фахівця по трюках, лишень більш безпечного. Такого, який дозволить по-старому оббирати народ, але який зможе домовитися з Меркель або Обамою. Я думаю, хтось такий не тільки вже народився, але поступово готується взяти Москву. Можливо, він уже піднімається кремлівськими сходами. Уже тягнеться до влади. Хто це може бути? Наразі ми цього не знаємо. Змовники завжди діють анонімно. Чи підтримає його населення? Про це можна запитати у того, хто вірить у загальну народну любов до Путіна.

Адже колись любили Сталіна і Брежнєва! А як люблять Кім Чен Ина! Це особливе почуття, на межі любові і страху. Менш розумні диктатори на кшталт Чаушеску або Каддафі цього не розуміли. Більш розумні встигали в момент краху врятуватися від народної любові втечею. А яким є Путін? Він вже приготував собі гніздечко? Чи встиг він перевести достатню кількість грошей на таємні рахунки? Чи домовився він з товаришами з Пекіна про пристойну пенсію на Янцзи? Я не знаю. Але в одному я певен: годинник цокає, а секундна стрілка швидко біжить до гори циферблату. Насправді йому лишилося мало часу. Кремлівський самодержець з кожним кроком стає ближчим до своєї поразки. Його покине і зрадить його камарилья, а народ не пробачить йому його витівок. Росіяни не настільки дурні.

Богуслав Хработа (Bogusław Chrabota), Rp.pl