​Прем‘єр Британії Боріс Джонсон на гачку у гебні

Ми часто запитуємо себе, чому Європа постійно закриває очі на явні злочини московії та її кримінального світу. У цій статті наочно показано, як гебня міцно тримає Боріса Джонсона за те місце, де у чинного прем‘єра мали би бути яйця.

Ця історія є ще одним доказом того, якою фатальною помилкою для всього Заходу було допустити московитів до міжнародних фінансів після 1991 року замість того, аби добити цю Імперію Зла та розчленувати її на окремі національні держави татар, башкирів, мордви, новгородців, донських і кубанських козаків, чеченців, дагестанців, калмиків, уральців, сибіряків, бурятів, якутів, чукчів, тощо...

Читайте статтю видання Byline Times у перекладі українською Анджеліки Ґордон.

Боріс Джонсон і стара станція метро. Прем‘єр Британії — на гачку у гебні

Turlough Conway, Byline Times, 25.02.2020

Автор статті розповідає про те, як нова судова справа проти прем'єр-міністра Великої Британії викликає дедалі більше питань щодо відмивання коштів у Лондоні та зв’язків консерваторів з московитами.

Позов Аджіта Чемберса, колишньої зірки телешоу «Dragon’s Den» та бізнесмена з Брайтона — який заявив, що Боріс Джонсон «вкрав» його ідею-проект про відкриття 26 колишніх станцій метро у якості туристичних пам'яток — окрім іншого, також розкриває, як й Дмитро Фірташ, пропутінський олігарх з України зумів захопити відомий історичний об‘єкт в центрі Лондона, хоча він у той час перебував під міжнародним обвинуваченням ФБР США.

У 2013 році Чемберс відмовився від аукціону щодо історичної підземної станції «Бромптон-Роуд», розташованої у заможному районі західного Лондона, через занепокоєння щодо власної безпеки, але тепер він вважає, що весь процес торгів був сфальшованим, бо ту зараз непотрібну станцію продали ... Дмитрові Фірташу, донору Консервативної партії, який відомий уряду Великої Британії та міжнародним службам безпеки як серйозна загроза для безпеки.

У 2016 році розслідування відомого британського телеканалу Channel 4 «Великий житловий скандал» показало, що Міністерство оборони Великої Британії фактично відклало виплату в розмірі £33,000,000 від повної ціни на станцію обсягом £53,000,000 на необмежений час. Це, по суті, надало Фірташу безподаткову позику обсягом £33,000,000 за рахунок британських платників податків.

Через два тижні після цього продажу Фірташа заарештували за міжнародним обвинуваченням ФБР за статтями «рекет» і «відмивання коштів». А ще через тиждень Фірташа було відпущено під рекордну заставу, внесену Васілієм Анісімовим, мільярдером, який очолює федерацію дзюдо московії та є близьким до президента владіміра путіна.

Попри заклики депутата парламенту, Гелен Ґудман, використати Розпорядження про необґрунтоване збагачення щодо Фірташа, щоби повернути майно Бромптон-Роуд платникам податків Великої Британії, британський уряд з того часу не вжив жодних заходів.

У 2019 році Банку ВТБ, який контролює уряд московії, було надано розпорядження на заморожування лондонської нерухомості Фірташа, зокрема станції Бромптон-Роуд.

У результаті, борг Фірташа обсягом £33,000,000 зараз, схоже, є поза межами доступності для британських платників податків.

ЯК УРЯД МІГ НЕ ЗНАТИ?

Марк Ланкастер, заступник держсекретаря парламенту з питань захисту персоналу, заявив, що Міністерство Оборони не знало про розслідування ФБР на момент продажу майна. Однак навіть тоді навпроти прізвища Фірташ на найвищому рівні британського уряду вже майорів «червоний прапорець».

У 2010 році баронесу Ліліан Полін Невіл-Джонс, яка в уряді Девіда Кемерона обіймала посаду Державного міністра з питань безпеки та протидії тероризму, не було призначено на посаду Радника з національної безпеки через озвучені спецслужбою MI5 загрози безпеці через її зв’язки з Фірташем. Вона брала пожертви від Роберта Шетлера-Джонса, генерального директора глобальної мережі холдингу компаній Фірташа, «Group DF».

У MI5 вважали Фірташа маріонеткою Сємьона Моґілєвіча, одного з найбільш розшукуваних ФБР злочинців і «начальника начальників» більшості московитських злочинних синдикатів у всьому світі.

У конфіденційному дописі, опублікованому WikiLeaks серед низки дипломатичних телеграм у 2010 році, посол США в Україні ще тоді стверджував, що Фірташ визнав, що, власне, головний бос підземного світу — Моґілєвіч — стоїть за його газовою імперією. Насправді, Моґілєвіч перебував під слідством ФБР з 2006 року разом з іншою компанією Фірташа — РосУкрЕнерго (РУЕ).

РУЕ купувала газ у московитського державного газового гіганта «газпром» і монополізувала його продаж в Україні з величезними прибутками. Ці надприбутки потім переводились у готівку та використовувались для фінансування тодішнього президента України, віктора януковича, і використовувались для утримання його під контролем кремля.

Хоча обвинувальний акт оприлюднили для громадськості у червні 2013 року, США попросили Австрію заарештувати олігарха аж 4 листопада 2013 року.

Зважаючи на тісну співпрацю між розвідувальними службами в правоохоронцями США та Великої Британії, є велика ймовірність, що британська розвідка добре знала б про цю подію. Тим більше, що це було за кілька тижнів до того, як 25 листопада 2013 було узгоджено продаж між Міністерством Оборони та Фірташем і за кілька місяців до фактичного завершення продажу 27 лютого 2014.

Крім того, 11 листопада 2013 в Південному окрузі штату Нью-Йорк тоді ще ув’язненою екс-прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко було ініційовано судову справу проти Фірташа та Моґілєвіча. 39 фіктивних компаній, контрольованих Фірташем, було названо засобами для відмивання грошей, і ця справа Тимошенко детально описувала вплив Фірташа на уряд януковича. До речі, ув’язнення самої Тимошенко двічі засуджувалося резолюціями Сенату США.

ПІДТРИМКА КОЛИШНЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА

Фірташ був дуже близьким до пропутінського президента України януковича, головним лобістом якого в Европі та США був Пол Манафорт - колишній керівник президентської кампанії Дональда Трампа, який зараз перебуває у в'язниці за різні правопорушення, зокрема за незадеклароване лобіювання інтересів колишнього керівництва України.

янукович покинув Україну після Майдану – революції 2014 року, коли українці вийшли на вулиці, вимагаючи тісніших зв’язків своєї країни з Евросоюзом, а не з московією.

Це неймовірно, але продаж станції Бромптон-Роуд стався вже після Майдану, а першою відомою українською фігурою, яка звернулася до МЗС Великої Британії у зв'язку з бурхливими подіями в Україні, був ... сам Фірташ. Про ту зустріч в МЗС домовились чинний Міністр з цифрових питань, культури та засобів масової інформації, Джон Віттінґдейл, та Річард Спрінг - вони обидвоє були членами правління Британської Української Спілки (BUS), яку фінансує ... Фірташ.

Раніше Фірташ робив суттєві пожертви для Консервативної партії через свого помічника Шетлер-Джонса. Віттінґдейл здійснив багато поїздок до України за рахунок Британської Української Спілки. Крім того, у жовтні 2013 року Віттінґдейл був членом оргкомітету фестивалю «Дні України» в Лондоні, який фінансували Group DF та благодійний фонд Фірташа.

Згодом Фірташа було удостоєно честі стати першим бізнесменом, який відкрив Лондонську Фондову Біржу після урочистого відкриття фестивалю в Палаті громад.

Цей захід проходив під патронатом тодішнього президента януковича та за підтримки тодішнього мера Лондона, а нинішнього прем'єр-міністра — Боріса Джонсона.

Марк Ланкастер також сказав, що продаж станції відбувся відповідно до звичайних відомчих процедур, як це доручено Казначейству. Ці правила визначають, що старший відповідальний офіцер Міністерства Оборони, який займався наглядом за продажем, координував свої дії з маркетинговим агентом, Джоунсом Ленґом ЛаСаллем на всіх етапах процесу.

Згідно з інструкціями, перш ніж взяти на себе якісь зобов’язання, слід здійснити оцінку ризику «угоди», яка повинна врахувати проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, з історією дій покупця та можливістю завершити транзакцію.

Також обов’язково потрібна дуже ретельна фінансова перевірка перед оголошенням повних зобов’язань щодо транзакції, щоби гарантувати, що купівля-продаж проходять належним чином, і що продаж демонструє належне співвідношення коштів у вигляді досягнутої ціни та отриманих вигод.

ЗЛОЧИН У ДЕРЖАПАРАТІ

Єдиною особою, яка висловила серйозну стурбованість тим, що в той час не дотримувались належного процесу і що платники податків не отримали належного співвідношення ціни та собівартості від продажу державного активу, був Аджіт Чемберс, який займався покупкою майна у 2013 році.

Чемберс розповів виданню Byline Times, що він задумав перетворити непридатні станції метро в Лондоні на туристичні пам'ятки ще у 2009 році і що він почав співпрацювати з тодішнім мером Лондона Борисом Джонсоном, щоби вивести цей проект на ринок.

У ролі міського голови Джонсон також був керівником Департаменту транспорту Лондона (TfL), який володів багатьма з цих станцій. Але в незвичному випадку з Бромптон-Роуд, TfL володів лише платформами, тоді як Міністерство Оборони володіло рештою приміщення.

Правила Держскарбниці дозволили Міністерству Оборони розпоряджатися станцією Бромптон-Роуд за ціною менше ринкової, беручи до уваги інші фактори — зокрема, економічну, культурну та соціальну цінність і туризм — останній фактор якраз і був метою пропозиції Чемберса купити станцію.

За підтримки Вінса Кейбла, тодішнього держсекретаря з питань бізнесу, інновацій та навичок, Чемберс запросив 60 депутатів для огляду об’єкта, щоб оцінити плани. Він запропонував придбати станцію за £50,000,000 (приблизно за ринковою вартістю) і перетворити її на універсальний центр різного профілю — музеї, магазини, сади та житлові приміщення, що мало врешті принести у скарбницю понад £200,000,000 у вигляді податків.

Чемберс ознайомив зі своїми планами тодішнього прем'єр-міністра Девіда Кемеронв на Даунінг-Стріт, а також зустрівся з Міністром оборони та Борисом Джонсоном в кабінеті мера в мерії, де він представив заплановані плани (які ми бачили і в Byline Times). У цих планах ринкову оцінку об’єкта була визначено у £100,000,000.

Однак Чемберс був абсолютно шокованим, коли він дізнався посеред 2013 року, що об’єкт тепер повинен продаватися на відкритому аукціоні. Він розповів Byline Times, що, на його переконання, це пов'язано з інтересом Фірташа до цього об’єкту нерухомості поруч зі своїм особняком, яким він володіє на Cottage Place.

Тодішній голова Комітету парламенту з питань оборони написав окремого листа тодішньому держсекретарю з питань оборони Філіпу Гаммону, щоб висловити занепокоєння Палати громад.

Чемберс заявив Byline Times, що він вважає, що тодішній мер Лондона Борис Джонсон ввів у оману Вінса Кейбла щодо рівня деталізації та фінансування його проекту. Він вважає, що процес проведення торгів на відкритому аукціоні був помилковим і що іншим учасникам не було надано належного доступу до об'єкта для проведення ретельних юридичних процедур.

За словами Чемберса, в останні дні перед аукціоном якийсь українець настільки загрозливо з’являвся перед його апартаментами, що Чемберс був змушеним найняти службу охорони та відмовитися від участі в аукціоні. Зараз Чемберс подає до суду на Джонсона за «злочинну діяльність на державній посаді».

Втрата £80,000,000 податків через цю угоду викликає багато питань щодо впливу пропутінських людей на Велику Британію та щодо вливання «брудних» грошей у Лондон.

Чому уряд Великої Британії погодився продати колишню станцію метро олігархові, якого вже підозрювали у відмиванні грошей для московитського «підземного світу»? Чому розпродаж продовжився, незважаючи на розвіддані про те, що Фірташ був прямим агентом кремля та був причетним до режиму, який тільки-но вбив понад 100 людей в Україні? Чому старші діячі Консервативної партії прийняли великі пожертви від такої людини? І чому не відбулось повного офіційного розслідування скандалу?

Тим часом, доповідь Комітету з питань розвідки та безпеки про вплив московії на Велику Британію, яку дозволили опублікувати ще пів року тому, досі залишається неопублікованою.

Можливо, що, зокрема, і через цю історію Боріс Джонсон і не хоче її оприлюднити.

Фото bylinetimes.com