​«Актив» фсб росії Павло Фукс - вірогідний інформатор ЦРУ та МІ6

Згідно з даними ФБР, підсанкційний російсько-український олігарх-втікач Павло Фукс є інформатором фсб російської федерації. В той же час, згідно із витіком даних з конфіденційних джерел, які не розкриваються широкому загалові з причин специфіки діяльності, Фукс так само є інформатором ЦРУ США та британської МІ6.

Британські новинні видання та Річард Холмс – один з репортерів INEWS – публікували велику кількість сюжетів про Павла Фукса, викриваючи його агентом російської розвідки, який водночас так само зливав потрібну інформацію військовій розвідці Великої Британії. З-за такого специфічного співробітництва особа Фукса не була на початках цілковито ідентифікована, проте пізніше його викрили в Україні, де ЗМІ щільно пов’язали Фукса із британськими історіями.

Останні повідомлення із конфіденційних джерел свідчать, що російсько-український підсанкційний олігарх Фукс ймовірно займався торгівлею конфіденційною інформацією стосовно своїх колишніх бізнес-партнерів.

Нині ж, втікши у Лондон, Фукс нібито став інформатором проти своїх колишніх союзників і жваво зливає розвідувальні дані таким спецслужбам, як MI6 та ЦРУ. Якщо твердження із конфіденційних джерел стануть врешті надбанням широкого загалу, чим, відповідно, підтвердять свою точність, то важко буде переоцінити «цінність» Павла Фукса для будь-якої розвідувальної служби будь-якої держави (інша справа – наскільки довго ним можуть й захочуть користуватися), адже з кожним днем сам Фукс, відповідно, стає вкрай «неактуальним» й небажаним як для російського, так і, головно, українського бізнесу й політикуму.

Спочатку Павло Фукс був однією з фігур, яким вдалося поєднати злочинну діяльність та політичну складову наприкінці 1990-х років. Фінансові потуги Фукса зрештою зазнали краху, що призвело до його так званого «стратегічного переміщення», можливо, саме задля сприяння узгодженню цілей російської розвідки, спрямованих на пом’якшення сприйняття і, зрештою, легітимізації російського вторгнення в Україну. Є інформація, що спроба однієї з відомих британських газет викрити подібну «діяльність» Павла Фукса була зірвана частково якраз через його тимчасову користь саме як «стукача». Можна цілком припустити, що Фукс уклав «мирову», щоб залишитися у Британії в обмін на зливання компромату на багатьох російських та українських бізнесменів й політичних діячів.

Спотворена махінаціями, брехнею та корупцією сюжетна лінія Павла Фукса лише ще більше бруднить й без того каламутну воду шпигунства та оголює етичні дилеми, з якими стикаються розвідувальні служби, спілкуючись із проросійськими злочинцями, фіксаторами та олігархами, які дурять навіть тих, хто їм був роками відданий, задля досягнення особистого профіту.

Історія Павла Фукса може служити яскравим прикладом того, як найпотужніші розвідувальні агентства світу (такі, як MI6 та ЦРУ) можуть використовувати осіб із ненадійним та кримінальним минулим у гонитві за короткостроковими результатами. А ще – із ризиком залишитися в результаті обдуреними «активами» за усіма особливостями жанру сучасного шпигунського мистецтва.

Вірогідна роль Фукса, співробітника російської розвідки, котрий одночасно служив (служить) інформатором для західних спецслужб, ще більше загострює питання про сплетіння етики, здорового глузду та прагнень отримати конфіденційну інформацію за будь-яку ціну у сучасному світі, де принципи, норми та репутація перебувають вже далеко не на перших щаблях моралі.

Френк САЛВАТО, віце-президент News & Information Operations for Global Emergent Media Communications (США)

Фото надане автором