Жила-була Конституція… наразі може вмерти

Жила собі Конституція. Вона народилась темної ночі, а вранці – уся багатомільйонна країна з радістю вітала її народження. З цієї хвилини її мешканці стали Громадянами. Широко розкрила Конституція свої великі правові крила, обгорнула громадян, гарантуючи їм свободу, рівність, справедливе добре життя.

Але не довго раділи громадяни. Одного разу, нібито тать у ночі, підкралися до Конституції «Щедрий та Розкішний» зі всією своєю «проффесорською ратією» й запустили пазурів Конституції у печінки. Та почали її шматувати та ґвалтувати. Заволала Конституція: «Рятуйте!». І не кричи, моя люба Конституція, не спасуть тебе ані Конституційний суд, ані суди іншої юрисдикції, ані прокуратура, ані опозиція. Бо не чують вони твого галасу! Не чують й не бажають чути, моя рідна Конституція, моя безталанна вдово! Їм не потрібні гарантовані тобою свобода, рівність, справедливе добре життя! Їм потрібен тільки безлад, щоб порушувати твої справедливі статті та точити кров народну, як воду! Щоб у тій кривавій воді ловити «велику рибу» собі на користь та збагачення!

Як там сказав Тарас? «Думи мої, думи! Лихо мені з вами!». Ой, Тарасе, Тарасе, батько народний, й мені лихо з моїми думами. А чи чуєш, Тарасе, як стогне твоя Україна? В ній знову «латану свитину з каліки знімають, зі шкірою знімають, бо треба…» мажорам нові авто купувати, по Канарах гуляти. А от, подивися, «стару розпинають» за клаптик землі, бо хочуть відібрати, а от - з багатодітної родини подушні податки збирають, бо треба дірки у казні закривати. А он, бачиш, бачиш, скільки на вулицях голодних, безпритульних дітлахів? Бо їх, бач, трохи - маленькі українці вони, а вся «проффесорська рать» велика.

А люди? Що люди? І не питай, батьку! Їх приспала клята влада солодкими та брехливими голосами, що віщують, наче птиця Фенікс. І нема героїв рятувати Конституцію, права та свободи, вільну Україну та справедливе життя її громадян. А ворожа влада йде далі – захотіла підмяти Конституцію під себе повністю. Створила таку собі Конституційну Асамблею. Хоче її переписувати, щоб остаточно поховати і свободу, і права громадян, і країну. Щоб була Конституція тільки їх служницею. Сумно, батьку, бо ж Україна в нас єдина! Посумуємо разом, доки сонце стане, доки твої сліпі нащадки прокинуться й на ворога встануть! Прокидайтесь, люди добрі! Подивитися навкруги, почуйте крик Конституції, рятуйте її, а з нею й себе, своє життя, життя майбутніх поколінь!

Сьогодні день народження Конституції! Зробить їй такий подарунок! Згадайте «Заповіт» Тараса!

Сонька ЕХИДНА