​Ніхто не вічний - ні Трамп, ні нинішня продажна політична система України

Думаю, що останні публікації про зв’язок між наданням Україні «джевелінів» і розслідуванням зв’язків Трампа з росіянами, перш за все, свідчать про наближення політико-правового апогею ситуації в США.

Ситуація суттєво загострилась. Останні дні американська преса «вистрілила» низкою резонансних публікацій про стан розслідування незалежного прокурора Мюллера.

Схоже, що усі сторони (а їх, здається, більше, ніж просто президент Трамп, проти спецпрокурора Мюллера) починають поводитися безкомпромісно і жорстко. Мюллер затискає Трампа і загострює ситуацію закулісними погрозами надіслати президенту виклик до суду, Трамп відігрує усі можливі сценарії протидії Мюллеру - від правових процедур до дискредитації спецпрокурора.

І без того красивий черговий американський політичний трилер стає щоразу більш захоплюючим.

Зрозуміти, чи Україну штучно вплітають у вихор американських подій зацікавлені американські сторони, чи мова йде про реальні перипетії політики з публікації «Прагнучи поставок американських ракет Україна призупинила співпрацю з розслідуванням Мюллера» в авторитетній Нью-Йорк Таймс від 2 травня, дуже і дуже важко.

Занадто багато в публікації логічних ув’язок і здогадок, які нібито цілком відповідають мотивам і характеру бариг при українській владі, але занадто мало фактів, які підтверджували б хоч щось.

Чесно кажучи, там і взагалі, можливо, не було б теми для публікації, якби не словоохочий депутат Володимир Ар’єв, який чомусь вважав за потрібне висловитися на підтримку версії газети про зв’язок між діями української прокуратури і наданням Україні «Джевелінів». Можливо, провладний депутат хотів таким чином підкреслити мудрість і прагматизм української влади, яка скористалась політико-правовими труднощами Дональда Трампа, щоб «вибити» з нього омріяні 35 пускових комплексів і 210 ракет до них? Але по факту із заяви Ар’єва вийшло так, що українська влада контролює незалежну прокуратуру і може легко змусити її відкривати, закривати чи пригальмовувати розслідування. Ну, нічого, прокурор розбереться.

Назагал повна залежність української прокуратури від влади не така вже й новина. Просто незрозуміло, навіщо ці сповіді про порушення закону в газеті Нью-Йорк Таймс?

Навіть цілком опозиційний до влади Давід Сакварелідзе був значно дипломатичніший і стриманіший у своїх заявах. Можливо, він хотів сказати, що українська влада занадто тупа для таких філігранних маневрів (обміняти 4 кримінальні справи проти Пола Манафорта на 210 протитанкових ракет), але вийшло цілком категорично - відкидаю зв’язок між діями генерального прокурора і «джевелінами».

Іронічно, але якби Сакварелідзе і Ар’єв обмінялися заявами, було б логічніше.

Але як би там не було, автори публікації в Нью-Йорк Таймс, посилаючись на 0 фактів і заяви 3-х українських політиків, вибудовують позірно логічний зв’язок між доставкою в Україну протитанкових комплексів і розслідуванням Мюллера.

Найслабше місце публікації - відсутність будь-яких згадок, що спецпрокурор Мюллер взагалі що небудь хотів від української прокуратури чи звертався до неї за якоюсь допомогою у справі проти Пола Манафорта.

А це важливий момент, бо без такого звернення зробити 4-ри українські справи проти Манафорта хоч скільки-небудь суттєвими для спецрозслідування Мюллера про російське втручання в американські вибори в 2016 році дуже важко. Якщо це не було настільки важливим для розслідування, то як українська сторона могла зробити це настільки важливим для Трампа, щоб торгуватися про ракети?

Окрім цього, раніше поширювалась інформація про те, що Мюллер, розуміючи усю складність міжнародного розслідування, вирішив, що уникнення оподаткування та відмивання коштів Полом Манафортом буде достатньо для того, щоб міцно схопити політтехнолога за делікатне місце (з правової точки зору) і примусити домовлятися навіть без того, щоб довести незаконне\кримінальне походження цих коштів.

Думаю, що американські журналісти не змогли вийти за рамки поширеного в США сприйняття, що уся світова політика робиться всередині вашингтонської окружної дороги і недооцінили важливість російсько-українського конфлікту у сприйнятті значної частини представників американського істеблішменту.

Причина ж у гальмуванні в Україні справ проти Манафорта може бути зовсім іншою - банальні зв’язки, спорідненість та афілійованість Манафорта, його колишніх клієнтів з партії регіонів та влади нинішньої. У них немає конфліктів інтересів, а рука руку миє.

Але вічно покривати своїх партнерів українська влада не зможе. І причина цього зовсім не філософська - усе приховане стає явним.

Дуже подібно, що незалежний прокурор Мюллер твердо переконаний в існуванні тісних зв’язків між Полом Манафортом та російськими спецслужбами. А відтак робитиме усе, щоб це довести і таким чином поставити у складне становище Дональда Трампа.

І, судячи з усього, Роберт Мюллер знає як розговорити крутих, але зажерливих вашингтонських хлопців.

А таким же зажерливим українським ділкам я би не рекомендував розслаблятися. Ні Трамп не вічний, ні нинішня продажна політична система України.

Bohdan Yaremenko, facebook.com

Фотоколаж «Конфлікти і закони»