​Підозра Медведчуку - це політичний джекпот

Враховуючи свій досвід «стосунків» з Медведчуком (я намагався всю каденцію відкривати справи проти нього, він - проти мене з Andrii Levus) та своє розуміння характеру влади Зеленського, не писав нічого з приводу кримінальної справи. Вирішив почекати як воно буде.

Поки виглядає дивно і небезпечно. Ось в якому сенсі.

Принаймні, підсвідомо Володимир Зеленський вважає головним продуктом своєї політичної діяльності генерування постійних інформприводів. Це схоже на їзду велосипедом - рух можливий доти, доки є постійна швидкість. Це балансування на двох колесах - потік гучних заяв та одноактних дій перетворюються у Зеленського в самоціль. Мета - не доїхати із пункту А в пункт Б, а постійно крутити педалі, щоби не впасти.

З політичної точки зору, підозра Медведчуку - це джекпот. Який затикає рота усім критикам Зеленського з проукраїнського табору. І саме політичну логіку я розумію. І звичайно, з політичної логіки пред’явити Зеленському нічого. Політично - молодець!

Але, окрім політичної логіки, є логіка національної безпеки та державності. І якщо розглядати всі ці рухи навколо Медведчука з логіки інтересів держави - то інтерес держави полягає не в тому, щоби в президентській топці ніколи не закінчувалося паливо для рейтингу. А в тому, щоби Медведчук, та загалом п’ята колона, відповіли за свої дії, її вплив був знищений, а сама вона - маргіналізована у маленькому електоральному гетто (щодо знищення цієї п’ятої колони я не маю ілюзій, адже доки є українці, які готові голосувати за пропутінські партії - будуть існувати і самі партії. Не одна, так інша).

Так ось, до чого я?

До того, що з такими людьми, як Медведчук, неможливо воювати жартома. Для Володимира Зеленського всі ці підозри можуть бути просто частиною сценарію чергового сезону. Відіграв - отримав оплески - забув. Але для Медведчука та путіна це - найбільше приниження у житті. Вони - люди з понятійного світу, світу статусу та криміналу. Вони живуть за принципом: дістав ніж - бий. А якщо не вбив - вб’ють тебе. Це не перебільшення. Персональні кладовища Медведчука та, звичайно, путіна були переповнені вже тоді, коли маленький тоді ще Вова виступав на сцені шкільного КВН. І коли я пишу тут про путіна - я не перебільшую. Удар по Медведчуку, який є особистим другом путіна - це удар по російському диктатору. По самому принципу недоторканості його друзів та васалів. Особисті зв’язки та особиста лояльність для путіна - це головне. Подивіться хоча б на те, хто керує росією. Кооператив «Озеро» - петербурзькі друзі путіна та його партнери по дзюдо.

Судячи зі всього, розрахунок влади був у тому, що Медведчук втече. Але очевидно було, що у втечі немає ані політичної, ані понятійної логіки. Кат Стуса відчуває себе в ресурсі. Він - продукт спайки КДБ та криміналу, який пройшов 90-ті. У нього є гроші та тіньові впливи.

Я не нагнітаю. Просто інформую і вас, громадян, і президента Зеленського, що в того велосипеда, який він осідлав, немає задньої передачі. Трамвай прямує в депо!

Це ризики. Ризики як для життя та здоров’я Зеленського (я не перебільшую), так і для України - так як путін цього не пробачить.

Усі ці ризики виправдані тільки в тому разі, якщо в слідства є залізобетонні докази, влада залізобетонно зможе закрити Медведчука в СІЗО та уберегти від впливу, хабарів та погроз суддям, які будуть вести процес. Ну і треба розуміти, що ніякого «миру» за версією Зе тепер годі чекати. У нас тепер є тільки квиток на війну.

Якщо хребта на це не вистачить - Медведчук та ОПЗЖ тільки посиляться. Та поглузують з України та всіх нас.

Що ми зараз бачимо? СБУ, яке товчеться біля ґанку будинка Медведчука. Прокурорів, які лякаються особисто вручити йому підозру. Це виглядає необнадійливо.

Самому Зеленському я би порадив, без іронії, завести гарну токсикологічну лабораторію. Не «Новічком» єдиним, на жаль.

Ну і головне. Якщо Зеленський вирішив воювати з кремлем, йому треба ставати на бік проукраїнських громадських та політичних сил. Війну на два фронти виграти неможливо. Консолідація та співробітництво з проукраїнською опозицією, очищення свого оточення від впливу Льовочкіна (головний наразі бенефіціар справи проти Медведчука), Портнова та інших татарових та засланих єрмачків. Це вже не справа рейтингу, а справа виживання для Зеленського.

Без надії, як то кажуть, сподіваюсь!

Sergey Vysotsky, facebook.com

Фото з відеоролика на YouTube