​Російська агентура і знущання над демократією або Чому ж Зеленський мовчить?

З часів поїздки Зеленського з Єрмаком до Оману, де Зеленський спілкувався з Патрушевим, до самого Зеленського виникає дуже багато запитань. Але він не любить відповідати на питання. Він і його офіс, що узурпував владу, зробив зачистку ЗМІ, прибрав незручні канали і запустив Єдиний марафон, аби більшість тих, хто обмежується телевізором, не знали справжньої ситуації в країні і жили під фоном пропаганди, що без Зеленського і Єрмака - сонце не сходить.

Однак особини, що виховувались на поняттях партії регіонів і клептократів, якось і донині не розуміють, що Україна - не росія і що в Україні не працює облизування царя і наставлення сірого кардинальства. Однак партія влади пре буром до побудови устрою, що їй так близький - суміш китайського та російського диктаторства, приправлений постійною брехнею, суто за методологією, яка працює безпосередньо в росії, коли постійно брешуть всі.

Проте брехня - це лише один з нюансів нинішньої влади Зеленського. Тут все зрозуміло: почав брехати спочатку, потім треба брехати постійно, доповнювати та розширювати, аби брехня була, як річечка. Найстрашніше те, що Зеленський, як і янукович, повністю віддав під контроль ФСБ українське СБУ і зробив це - свідомо, через свого товариша дитинства Баканова.

Про Баканова, Наумова, Татарова, Демченка, Єрмака суспільство говорить вже не перший рік. Всі чудово знають, що партія регіонів, сателіт російської єдиної росії, весь час свого існування працювала на росію і в інтересах росії. Тож всі, дотичні до неї, або є прямими агентами, або є завербованими агентами ФСБ.

Тим не менш, в Україні про таку тенденцію не говорять. Роблять вигляд, що офіс президента, який складається з відвертих ворогів України, працює не на росію. Але тут стався прокол. І судячи з усього, аж ніяк не через якісну роботу українських спецслужб, а через вимоги західних партнерів, і тому саме для них і провели розслідування, де виплив Сівкович.

Розгалужена агентура

За януковича агентура ФСБ була усюди. Навіть СБУ очолював агент ФСБ, а сама СБУ згорнула діяльність із протидії російським спецслужбам. Ворожі агентурні мережі ФСБ і ГРУ ГШ ВР розгорнули плідну діяльність, а допомогу у розгалуженні мереж надавали члени партії регіонів.

Скількох було завербовано ще того часу - сказати важко. Але після майдану СБУ почистили, хоча сама партія регіонів - нікуди не поділась, а лише розділилась та змінила назву на ОПЗЖ та деякі інші партії, які при Порошенку втрапили до Верховної ради. Хоча частина таки втекла до росії. Серед втікачів - і Клюєв, і Сівкович.

Та чи зникла агентурна мережа? Як сьогодні вже зрозуміло, путін давно замислив повномасштабне вторгнення і будував в Україні мережу агентів через довірених осіб в українській владі, котрі, якщо він розпочне війну, допомагатимуть йому з окупацією, а до того створять механізм розвалу і саботажу зсередини.

Так і сталось. З одного боку працював Медведчук зі своєю мережею, а з іншого - Сівкович та інші, адже, як співробітник КДБ, путін навчився будувати мережі, котрі існували окремо, і лише могли перехрещуватись певними людьми, які колись були дотичні до інших агентурних мереж. І скільки таких мереж - сказати важко, бо вся діяльність українських можновладців - це реальна шкода країні і народу, а якщо взяти до уваги інформацію Гео Лероса про те, як брат Єрмака продавав посади, а також той факт, що вимоги Сівковича щодо розставляння на потрібні посади проросійську агентуру - таки були виконані, то мимоволі складається враження, що більшість чиновників та депутатів в Українському політикумі - агентура, котра працює на окупанта.

Як же ж так сталось?

Кулініч, якого наразі звинувачують, не з’явився нізвідки. Незважаючи на те, що він був співробітником ФСБ росії та випускником академії ФСБ росії, він за всіх президентів обіймав в Україні високі посади, котрі передбачають спецперевірку. Як таке могло бути? Чи спецперевірку не проводили? Чи закривали очі, знаючи, що він - завербований агент? Чому закривали?

Відповідь на це питання страшна та жорстока: кожен президент України своє власне збагачення ставив вище державних інтересів, а росія дозволяла кожному «заробляти» на газі, тож ворогом цю країну українські президенти не вважали.

А от у путіна, котрий все своє життя мріяв відновити СРСР і точно знає, що без України, у якої московія вкрала назву, історію, митців та письменників, - імперії не буде, - були свої плани. І ці плани полягали у поглинанні України, як незалежної країни. А подібне легше за все зробити, це - підкупити політиків та чиновників України, які і допоможуть у реалізації «добровільного» возз’єднання, як це вийшло у путіна з Білоруссю.

І вливав грошей путін в українських бариг - багато. Тим паче, що всі вони були не проти руського міра і не переймались незалежністю країни. Особливо - янукович, якого Ющенко, якого ж - отруїли, тим не менш, не звернувся до СБУ з заявою про відкриття кримінального провадження щодо януковича, якому «козли» заважали жити», та понад 3,5 тис. делегатів з 17 регіонів України Сєверодонецького з’їзду, які вже у 2004 році свідомо, без допомоги росії, вирішили, що, якщо Ющенко стане президентом, то вони залишають за собою право на захист громадян своїх регіонів у вигляді створення Південно-східної української автономної республіки. А це був перший дзвіночок відпрацювання російських грошей. Однак янукович, і ці депутати різних рівнів, не лише не понесли кримінальної відповідальності за колаборацію, а янукович ще й став при Ющенку прем'єром, а, згодом, ще й президентом України.

Однак путін засвоїв урок, і коли янукович, методом маніпуляцій, таки вкрав президентське крісло, то в українських СБУ та на потрібних посадах з’явились лояльні до путіна та росії люди, а саме СБУ перетворилось на філіал ФСБ. Уряд януковича дуже швидко взяв курс на русифікацію України і донесення до самих українців, що вони - меншовартісні малороси. ТВ почало масово транслювати російські програми та серіали, а українське законодавство почали гармонізувати з російським. Суспільство стало розуміти, що янукович взяв курс на перетворення України на колонію росії, так, як це сталось з Білорусю. Тож відмова януковича підписувати угоду про інтеграцію України до ЄС призвели до мирних протестів, які не сподобались кураторам з росії, і проросійсько налаштовані українські політики підштовхнули януковича до силового розгону студентів. Серед виконавців і дотичних до силового розгону протестуючих були і відомі сьогодні Руслан Демченко (активний учасник підготовки Харківських угод, котрий під натиском росії згодом ще й став переговорником у мінських угодах), нинішній заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, котрий у розпал Революції Гідності отримав від януковича звання «Заслужений юрист України» за свою позицію щодо силового тиску на протестуючих, та колишній працівник КДБ СРСР, а на той час секретар РНБО України - Володимир Сівкович, котрий сьогодні вже відомий як один з основних кураторів щодо підготовки повномасштабного вторгнення росії на територію України.

Майдан 2014 року досяг основної мети - не дозволив перетворити Україну на колонію росії. І, здавалось би, у Порошенко таки був шанс увійти в історію справжнім гетьманом. Але - не судилось, оскільки він, як один із засновників партії регіонів, не збирався докладати зусиль щодо боротьби з п'ятою колоною кремля та агентурою. Навпаки, саме Порошенко допоміг Медведчуку «воскреснути». І більшість п’ятої колони з партії регіонів теж «воскресла», але вже під назвою «опозиційний блок», а депутатами ВР стали такі одіозні проросійські особистості, як Ківалов (котрий ще за президентства Ющенка повинен був понести відповідальність за фальсифікацію виборів), Андрій Деркач, Хомутинник, брати Добкіни, Шахов, Богуслаєв. І хоча путін вже розпочав війну у лютому 2014 року та віджав Крим, проросійській колоні в Україні весь час президентства Порошенка - нічого не загрожувало.

Президентство Порошенка все ж було проукраїнським. Незважаючи на скандали, постійні розслідування журналістів про офшори та Свинарчуків. Однак для народу Порошенко нічого, окрім 144 реформ, що призвели до підвищення вартості комунальних послуг, ручного судійства, обвалу гривні та втрати громадянами та підприємцями коштів, які «зникли» після реформи банківського сектору від Гонтаревої - не зробив. Що і призвело до того, що більшість українців не збирались голосувати на виборах президента у 2019 році.

Тим не менш, незважаючи на протягування до закону імплементацію мінських угод, за президентства Порошенка було заміновано акваторію Азовського моря, Чонгар, а також на всіх потрібних мостах, як констатує генерал Кривонос, були заряди, аби за необхідності їх можна було підірвати. Також на стратегічних об'єктах та напрямках розташовувалась нацгвардія.

Але Порошенко, що спаплюжив вибори президента 2014 року однотурівістю, вирішив йти на другий термін в 2019 році. Один тур вже не виходив, тож він, зважаючи на те, наскільки боявся Юлії Тимошенко, вже у першому турі виборів 2019 року зробив все, аби розпорошити виборців серед великої кількості кандидатів, у тому числі - технічних, таких, як Юрій Тимошенко.

Паралельно ЦВК під керівництвом Голови Центральної виборчої комісії Тетяни СЛІПАЧУК відміняє нумерацію в бюлетенях так, щоб прізвища Тимошенко Юлії і Тимошенко Юрія стояли поруч. Що, звісно, дуже допомогло провести у другий тур Зеленського, партія якого до 2019 року існувала лише на папері, не маючи ані осередків, ані реального офісу (окрім безкоштовних чотирьох квадратних метрів у Києві в офісі адвокатського бюро Качура), ані людей у цій партії.

Проєкт «Зеленський»

Зважаючи на політичну кон’юнктуру, судячи з усього, Порошенко як президент, путіна і росію вже не влаштовував, тож вони поставили на іншого, і цей інший, з огляду на політику путіна в Україні - Зеленський, за якого агітував навіть Жириновський.

Для багатьох адекватних людей Зеленский вискочив, як чорт з табакерки. Хоча сьогодні вже відомо, що «проєкт» готувався ще за президентства Порошенка і був покликаний стати антиподом Порошенка. Серіал «Слуга народу», в якому мільйонер Зеленський, що в реальному житті не платив податки і мав офшори, який легко допоміг Коломойському вивести гроші ПриватБанку, зіграв правильного (в очікуванні суспільства) вчителя Голобородька, котрий став президентом і, навіть (уві сні) розстріляв депутатів у ВР - показавши мрію більшості українців, яких дістала незмінність так званих еліт, що складаються з перефарбованих комуністів, партноменклатури та цеховиків, що стали клептократами, та їхніх нащадків з ідеологією комунізмо-феодалізму. Звісно, певному прошарку населення сподобалась ідея «нового обличчя» не з системи, однак і Зеленський, і Баканов, і більшість слуг - якраз були і є людьми системи. Просто тоді вони її обслуговували, а нині - доять. Однак, щоб це розуміти, треба відрізняти роль актора від реальності, бо для багатьох українців стало сюрпризом, що Зеленський такий самий мільйонер, як і Порошенко, і що більшість своїх коштів він заробив теж схемами, тільки в іншій сфері і за іншими стратегіями.

Щоправда, було одне «але»: Порошенко все ж людина з системи і хитрий, котрий звик до того, що під суспільство треба підлаштовуватись. Звідти і з’явилось відоме: армія, мова, віра, бо для українців ці три складові - важливі.

Зеленського ж суспільству «продали», як правильного вчителя, що наведе лад, але ті, хто «продавали» (українські клептократи, що пов’язані з російським ФСБ), розуміючи, що може і не скластись, розробили цілу стратегію, за якою:

1. запускається серіал, який є агітаційним матеріалом, але таким - не визнається;

2. Зеленський на каналі 1+1 замість Порошенка вітає громадян з новим роком і заявляє, що йде у президенти;

3. Паралельно відбувається домовленість (підкуп?) ЦВК, яке спочатку «не бачить», що реєстрацію партії «Слуга народу» було здійснено з порушенням чинного законодавства, а тому ця партія не мала права висувати свого кандидата, але ЦВК у порушення Конституції України і чинного законодавства зареєструвала Зеленського кандидатом у президенти;

4. Перший тур виборів, як вказувалось вище, було облаштовано так, аби в другий тур пройшли конкретні дві особи. А зважаючи на те, що Порошенко не мав жодної підтримки в суспільстві, тож і проліз той, хто пройшов у другий тур - Зеленський.

Загалом, від президентських виборів в Україні почали працювати маркетингові стратегії та піар, які не мали і не мають дотичності до реалій, але які через ЗМІ і подавали як реальні факти. Так, за Зеленського ніколи не голосувало 73% виборців. Ця цифра - це відсоток від тих, хто прийшов на вибори. А це - 30% від тих, хто прийшов на вибори у першому турі, плюс - 43% від тих, хто прийшов на вибори у другому турі і проголосував проти Порошенка. Тож маркетингова стратегія, котру використовували у Зеленського вже з самого початку, була брехнею, бо це - всього лише відсотки від тих, хто має і мав право голосу, при тому ж, протестний проти Порошенка аж ніяк не означав за Зеленського. Але маніпуляції та обман суспільства вже було розпочато.

А далі було ще цікавіше. Зеленський видає указ про розпуск Верховної ради, хоча самі вибори повинні були відбутись 30 жовтня 2019 року. І, за Конституцією, ВР не потребувала розпуску. Однак конституційний суд України чомусь (знову, або підкуп, або змова?) визнає указ Зеленського конституційним, а вибори призначають на наймертвішу точку літнього періоду, коли більшість українців або на курортах, або у відпустках, чи на дачах, і ці люди не анулюють свої тури та не приїдуть з дач і відпусток заради голосування. На це і був розрахунок: мінімальна явка, якою можна маніпулювати і провести тих, кого треба. Ну а як насправді «слуги» ставали депутатами, можна зрозуміти по інциденту з Вірастюком, котрого депутатом просто призначили, протягнувши зубами, як сам Вірастюк колись тягнув автобус.

Сама ж партія «слуг», котра позиціонувалась як нові обличчя, виявилась не людьми з новими обличчями. Частина - кордебалет 95 кварталу; частина - колишні помічники народних депутатів від партії регіонів, частина - друзів та рідних партноменклатури радянської, частина - дотичні і потрібні від людей Порошенка (як Арахамія). А частина - куплені місця, серед яких і херсонський колаборант Ковальов Олексій Іванович, або представники «Українського вибору» Медведчука.

Загалом, якщо подивитись на те, яка кількість колаборантів виявилась серед депутатів «слуг», можна припустити, що до списку партії таки підбирали людей, які не люблять Україну, але люблять гроші і руській мір. За ці роки ці депутати проявили себе в повній мірі: від реальних зрад (переходу на бік окупанта), до голосування за законопроекти, котрі реально списані з аналогічних законопроектів російської федерації. Тож, хіба не відбувався підбір під заздалегідь розписану схему, котра повинна була призвести до створення умов окупації України?

А якщо згадати слова Зеленської, коли вона в інтерв’ю сказала: «Я була відверто, агресивно проти початку цього ПРОЕКТУ. Тому що це дуже важкий проект - навіть не проект, інший напрямок у житті», а також слова Богдана: «Допрацюємо до нового року. І все…», то сьогодні вже не виникає питання, навіщо ці люди йшли до влади, бо для Зеленського і його дружини це був проект (вона обмовилась так, як і обговорювала його вдома), тільки хто цей проект замислив і втілював? А слова Богдана, якого замінив Єрмак, теж нині змушують замислитись, бо ми не бачили, що ж в початковому проекті «Зеленський-президент» було передбачено і що пішло не так…

Діяльність влади, або Чому Боневтік?

Таємна поїздка Зеленського до Оману не лишилась таємною. Про неї одразу повідомили, як і про те, що там він з Єрмаком зустрічались з Патрушевим. Але і донині ніхто в Україні не знає, про що там домовлялись і що ж тоді відбулось.

Але, як вже відомо сьогодні, діяльність слуг, діяльність Зеленського всі три роки це - на шкоду українцям, Україні і обороноздатності країни. Виявилось, що ще в 2019 році почали розміновувати акваторію Азовського моря, а згодом розмінували і Чонгар, і вихід з Криму.

Паралельно скорочувалась чисельність ЗСУ, ракетна програма і розхитувалась боєздатність країни. Це все випадково, чи сплановано? І це за умови, що генерал Кривонос, будучи заступником секретаря РНБО, у 2020 році за результатами прийнятих рішень на РНБО сказав: «Ухвалення Державного оборонного замовлення на 2020 рік в такому вигляді, як його запропонували, «призведе до зриву ключових оборонних програм та ініціатив», а в подальшому може загрожувати послабленням обороноздатності держави замість нарощування». Кривонаса не чули, чи свідомо, за планом, знищували обороноздатність країни?

Що вже говорити про заяви Зеленського про шашлички, про те, що США та Англія - нагнітають і лякають інвесторів заявами про повномасштабне вторгнення окупанта до України, але, на тлі шашличків, той самий Зеленський, котрий точно знав про вторгнення і дату вторгнення, 21 січня 2022 року в інтерв'ю американському виданню The Washington Post сказав, що росія може окупувати Харків, і це стане початком великомасштабної війни. Тоді заява не залишилась поза увагою харків'ян. Люди були в шоці, але сьогодні, на тлі розслідування по Сівковичу, його вимог розставляння агентури росії в регіонах, які таки лишились беззахисними перед окупантами саме через те, що вимоги Сівковича були виконані, - вже не дивує. Взагалі цинічність Зеленського і його аморальність більше не дивує.

Дивує інше - мовчання. Бо Зеленський і його офіс роблять вигляд, що розслідування по Сівковичу аж ніяк не стосується призначень, які робив Баканов за порадами Кулініча, а Зеленський - підписував укази про призначення цих людей і не бачив спецперевірки цих осіб.

Але у діях Баканова, котрого свого часу відмазали від кримінального провадження щодо нанесення шкоди державі у 4 мільйони гривень (тобто, ця людина не мала права взагалі обіймати посаду), сьогодні теж криміналу не бачать. Ну співпало так, що ті області, які називає Сівкович, і в які саме Баканов призначав керівників СБУ, а Зеленський підписував, стали вільними для вторгнення.

Звісно, Зеленський може сказати, що його - обманювали. Але от в чому річ: ця людина - не хлопчик з народу, а мільйонер, цинічний, аморальний і такий, що точно жодного разу збитку 95 кварталу і собі особисто не наніс. Тільки прибуток. Ну, не можуть же стверджувати, що от у власних справах і власному бізнесі його не надуриш, а от у державних справах він - тупий блазень? Тож навіть, якщо припустити, що от ДБР та СБУ тільки сьогодні відкрило йому очі на агентуру, то, ми б спостерігали не лише обшуки вдома та кабінетах у Гетманцева, Татарова, Єрмака, Демченка і всіх, кого рекомендували ці люди, ми б ще бачили вимогу перевірки їхньої діяльності та їхнє звільнення, а також щодо таких, як Гетманцев, ще й позбавлення посади та мандату.

Але нічого подібного не відбувається. Зеленський продовжує мовчати, а агентурна сітка росії - працювати далі. Гетманцев - розвалює економіку. Татаров - керує силовим блоком. Шурма, вносить свою лепту для шкоди країни, коли пропонує перевести розрахунки за підакцизні товари виключно в безготівковий формат, - усі ці люди на своїх місцях виконують свою функцію на шкоду державі Україна. А Зеленський - мовчить. А от якби його справді обманули, ми б бачили інший розвиток ситуації.

Що ж до «Боневтік», то тут є підстави вважати, що бажання може і було, і американці - пропонували, але саме росія була незацікавлена у втечі, бо вміння України випльовувати неадекватних президентів і без них далі жити - доведено януковичем. А от якби втік, то у Єрмака вже б не було доступу до державної таємниці. Як і в багатьох інших, яких би або арештували, або усунули б, або знищили б. Тож від Зеленського вимагають завершити проект, але йому заважають українці… І було б добре, аби автор помилявся. Але відмазування Єрмака під час Вагнергейту і мовчання вже сьогодні не доводять помилки…

Реалізувати вкрадене та познущатись над демократією

Те, що в Україні зацікавлені у розвалі країни реалізували у 2019 році, у 2010 році було подано, як експеримент десятьма акторами естонського театру NO99. За підтримки Міністерства культури Естонії, але не доносячи справжньої мети до громадськості та інших політичних партій, було запущено проект, що був покликаний познущатись над демократією та довести, як легко маніпулювати певним прошарком суспільства. І якщо порівнювати, як себе просували «слуги» і реалізацію цього проекту, то виявиться, що «слуги», або їхні ляльководи, просто злизали все, що було придумано і реалізовано акторами театру NO99.



Тоді, у 2010 році, вони створили навіть партію «Єдина Естонія» і від її імені обіцяли громадянам – усі блага, у тому числі і протиставляли себе існуючим на той час партіям та політикам країни, кидаючи гасла на кшталт: «я - ваш вирок!».

Якщо порівнювати, то побачимо, що у Зеленського і слуг теж не було партії і людей в партії, як і в естонської «Єдиної Естонії», вони, як і естонці, несли гасла про «нові обличчя», про те, що людина не з політики, але яка має власний бізнес, гарно буде керувати, про те, що «зробимо їх разом», а естонське «пофіг», перетворилось на «какая разница». Здерта в естонців і обіцянка «зарплата вчителям 4000 доларів», тільки естонці виставляли правило, що обіцянки повинні були перевищувати обіцянки інших партій (знизити податки, підняти зарплату), а у Зеленського пішли з озвучуванням цифр, яких реалізовувати і не збирались.

Однак естонські актори, коли зрозуміли, що таки можуть втрапити до парламенту, вибачились перед суспільством і навіть у 2013 році створили фільм «Пил та гроші», де пояснили, як працює ця технологія. І хоча сценарій цього фільму було реалізовано в Україні у 2019, тим не менш, фільм увійшов до навчальної колекції обов’язкового перегляду длястудентів установ і навчальних закладів Державної Кримінально-виконавчої служби України.

Однак те, як така партія працює, українці вивчили не з кіно, а з реалій, де основне завдання партії-одноденки – грабуй і здавай сьогодні.

Оксана КОТОМКІНА, Конфлікти і закони

Фотоколаж «Конфлікти і закони»

Фото з відкритих джерел