​Розмова відбулася. Війна триває

Преса шаленіє: Володимир Зеленський і Сі Дзіньпін поспілкувалися телефоном. І що?

Вони не могли не поспілкуватися після того, як Китай оприлюднив свій підхід до миру в Україні. Бо якщо контактувати лише з однією стороною війни, агресором, а з жертвою нападу — ні, то такого миротворця просто пошлють за відомим кораблем. Предсєдатель Сі як лідер супердержави собі такого дозволити не може.

Після візиту товарища Сі до москви я прогнозував, що його розмова з Зеленським відбудеться не одразу після розмови з путіним, а після того, як Сі Дзіньпін спробує промацати настрої європейських лідерів. Такою піддослідною мишею виявився Емануєль Макрон. І після його візиту до Пекіну все склалося.

Зміст бесіди на 52 хвилини, з яких половина часу пішла на переклад, невідомий нікому, окрім учасників і присутніх. Але здогадатися про зміст нескладно.

Якщо відкинути дипломатичне бла-бла-бла щодо того, як Україна поважає намагання Китаю сприяти миру, то залишається згода президента Зеленського на потенційні переговори з недоімперією. Отримання такої згоди підтверджується тим, що Китай формує спеціальну групу для контактів між Україною і росією для пошуку можливостей для таких переговорів, а також термінове призначення посла України в Китаї.

Хочу зауважити, що «зради» тут нема. Тому що будь-які переговори з агресором можуть відбутися лише після воєнної кампанії влітку і восени. На підставі досягнутих сторонами результатів. І навіть якщо товарищ Сі хотів би на слізне прохання путіна ініціювати переговори невідкладно, то в нього просто немає важелів скасувати український наступ, який давно запланований.

Нагадаю, що Володимир Зеленський публічно заперечував можливість власних переговорів особисто з путіним. А від переговорів не з путіним ніхто не відмовлявся. При цьому повне звільнення всіх окупованих територій як умова початку будь-яких переговорів, що неодноразово озвучував офіс нашого президента, реально сьогодні не виглядає. І це як раз і підтверджує факт телефонної розмови очільників України і Китаю.

Alexandr Kochetkov, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Alexandr Kochetkov