​Війна російської імперії проти України - Третя світова війна

Ознаки цієї війни дають всі підстави вважати її світовою. В клубку цієї війни перемололися головні проблеми нинішнього світу. На перше місце виступив екзистенційний характер: чітко проявилися вісь зла і вісь добра з їх ціннісними характеристиками. По одну сторону опинилися дві неототалітарні імперії - російська і Китайська з їх антилюдськими диктаторськими системами державного устрою, і правлячий диктаторський режим в Ірані, а по другій - країни з демократичними принципами державного устрою. Країни вісі зла, хоч організаційно необ‘єднані, проте у зовнішній політиці з основних питань виступають, як правило, солідарно. Країни сталої правової демократії: країни євроатлантичної спільноти (європейські країни; США; Канада), Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Корея та значна частина Азійського континенту, що вибрали шлях демократичного розвитку в принципових питаннях міжнародної політики, далеко не завжди проявляли потрібну солідарність. (Цей відступ зроблено, аби краще зрозуміти ставлення до війни в Україні і вплив на світові проблеми).

Нинішня війна в Україні нарешті пробудила країни НАТО від летаргійного сну. Вони почали розуміти загрозу росії, але, на жаль, ще не в повній мірі. Ще досі її не сприймають як світову. Таке нерозуміння приводило до помилкових, або недостатньо рішучих заходів. Замість того, щоб невідкладно надавати Україні зброю в необхідних кількостях, зосереджувалися на укріпленні східного флангу НАТО, а до України висувалися вимоги не наносити удари по військових об‘єктах на прилеглих до України районах росії. Це в той час, коли росія наносить удари по всій території України, влучаючи в цивільні об‘єкти, житлові масиви з усіх наявних у неї озброєнь, окрім атомного. Треба було рік жахливої руйнівної війни і героїчної стійкості Збройних Сил України і жертовності українського народу, щоб нарешті постачання зброї країн НАТО значно посилилися, але все одно воно обмежується оборонною і тактично-наступальною зброєю, з запізненням.

Очевидно, все це відбувалося і відбувається від нездатності деяких політиків стратегічно мислити, проводити далекоглядну політику через своєчасно ухвалені принципові і правильні рішення.

Ще зовсім недавно наші західні партнери намагалися виправдати ненадання необхідної зброї Україні, бо це призведе до ескалації конфлікту. Про яку ще ескалацію може йти мова? Невже піддавалися ядерному шантажу московських пігмеїв? Так в Кремлі до цього вже не в перше вдаються. Пригадується, як у 1940 роках, за декілька років до випробування першої совєтської атомної бомби (до речі, технологія її викрадена у США), Молотов вже авансом погрожував ще неіснуючою зброєю. Мені здається, що це роздмухували більше корисні ідіоти та московські консерви в політичних центрах.

Чимало ще макронів у політиці, які мріють вирішувати «українську кризу» дипломатичним шляхом за посередництва з Китаєм. Звичайно, вони сприймають цю жорстоку світову війну, як локальний конфлікт, і вирішувати його бажано за рахунок України, враховуючи інтереси обох сторін, як каже горезвісний папа римський. Для кращого розуміння суті нинішньої російсько-української війни необхідно співставити її з двома попередніми світовими війнами, поглянути на їх спільні і відмінні ознаки. Перша світова війна проводилася виключно за територіальний переділ світу і ресурсів. Друга світова вже рішуче відрізняється від першої. Агресор гітлерівська Німеччина на перше місце висунула ідею створення нового світового порядку на базі людиноненависницької ідеології німецького нацизму. На підставі цієї диявольської ідеології народи ділилися на неповноцінні, які підлягали знищенню, або частковому збереженню задля рабської праці, і право на життя дарувалося народам, що належали переважно до германської групи або споріднених до неї народів, але з обов‘язковим підпорядкуванням вищій німецькій расі за принципом: «Deutschland uber alles».

З німецькою акуратністю нацистські виродки приступили до реалізації цієї ідеології. Жертвою для повного фізичного знищення були призначені євреї. На окупованих територіях цей принцип беззастережно виконувався.

Російська імперська політика виразно грунтується на ідеології російського нацизму-рашизму. На підставі расистської ідеології рашизму російський імперіалізм прагне до світового панування через розповсюдження повзучого «русского мира» - пропаганди величі російської культури, особливої місії росії для порятунку духовних цінностей у світовому масштабі. За «русским миром» має прийти реальна росія, як сказав російський фюрер путін - «Границы россии не заканчиваются нигде».

Після падіння режиму януковича, захоплення Криму, російська імперія нав‘язала Україні обмежений зовнішній конфлікт на Донбасі і паралельно розгорнула інтенсивну розбудову «п‘ятої колони». Для цього путін використовував послуги давно завербованої КГБ Ангели Меркель. Ця клієнтка КГБ, а тепер ФСБ, будучи канцлером, дуже вдало тиснула на бездарного президента Порошенка, аби скеровувати його політику в корисне русло для москви. Комбінація гарячої локальної війни на Донбасі і інтенсивної інфільтрації московської агентури в українські державні, політичні та громадські структури (Порошенко створив ідеальні умови для розвитку політичного проекту давнього і відвертого агента москви - медведчука) - все це класичний приклад гібридної війни, де домінуючу роль відіграє не військова компонента. Така форма війни тривала до 24 лютого 2022 р.

У той зимовий день російська імперія пішла в наступ по всьому периметру російсько-українського і білоруського кордонів, нанесла ракетні і бомбові удари по всій території України.

Російська імперія зруйнувала весь міжнародний порядок, встановлений після Другої світової війни, і розв‘язала найбільшу війну, порушуючи всі міжнародні конвенції про ведення війни. Це особлива війна. Офіційні особи та імперські пропагандисти вже остаточно скинули маску. Вони заявляють, що Українська держава не має права на існування, а український народ - це вигадка і він не має права на життя, бо всі ідентифіковані українці - це нацисти, вони кажуть, що українське питання має бути остаточно вирішене і зняте з порядку денного раз і назавжди.

На карті світу не може бути місця для русскіх і українців одночасно, ця війна має вирішити це питання. Точно як i в німецьких нацистів по відношенню до євреїв. Тільки вирішення українського питання триває три століття, і нарешті наступив кульмінаційний момент. Рашистам увірвався терпець і вони приступили до остаточного вирішення українського питання на практиці. Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка, Маріуполь та і т. д. засвідчили поведінку загарбників з мирним цивільним населенням, зловдіяння з українськими полоненими (не знаю, чи ці кадри показували президентові Байдену. Мабуть ні, бо він досі впирається давати українцям наступальну зброю). Я свідок того, що відбувалося у Києві. До воєнкоматів посунули кияни вже вранці 24 лютого, інші рвонули з Києва. Почали роздавати зброю. За зброю потягнули всіх, хто міг хоч палицю в руках тримати. Негайно почали творити загони територіальної оборони.

Перші тижні світ заціпенів від очікування, коли впаде Київ. Тільки героїчний опір ЗСУ і УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ нарешті здивував наших західних прихильників. Поступово, покроково, невеликими партіями нам почала поступати зброя. Нарешті, через рік бойових дій почала наростаючим потоком йти серйозна зброя, проте в недостатніх кількостях і з відсутністю необхідного асортименту для нищівного розгрому російських збройних сил. Українці вміють воювати, наші воїни швидко освоюють західне військове високотехнологічне озброєння і техніку, це визнають західні військові інструктори.

Якби політика президента Байдена була більш далекоглядною і стратегічною, то Україна мала б отримати найновіші озброєння, авіацію і томагавки, крім ядерної, а ми досі не отримуємо навіть ракет дальністю понад 100 км. Російська імперська армія регулярно наносить удари з глибини імперської території за тисячі км. по Україні зовсім безкарно. Це зовсім безглузда, бездарна політика Байдена. Чого він боїться, невже застосування москалями ядерної зброї? Навіть не смішно. Пам‘ятаю політику сенатора Байдена від тоді, як він став сенатором у 1972 р. Він завжди був дуже ліберальним сенатором до «імперії зла» - СССР (хотів би, аби читач не сприйняв мою позицію за образу, це лише політична оцінка президента першої держави світу). Навіть непристойно порівнювати потугу США, не кажучи про всю євроатлантичну спільноту, з російською імперією. Потрібно вміло використовувати переваги і силу демократичного світу. Оскільки російсько-українська війна є світовою з тією особливістю, що військові дії відбуваються виключно на території однієї держави, але її наслідки будуть впливати на всю геополітику і майбутню світобудову, світову безпеку і її різні складові. У зв‘язку з тим потрібно робити порівняльний аналіз деяких важливих історичних подій. Лідери великої країни великого народу не раз допускалися стратегічних помилок. Після захоплення влади в росії більшовицькими бандитами Леніна, господарі Білого Дому не тільки спокійно спостерігали як силою зброї і дикого терору захоплюють одну за одною новопосталі незміцнілі держави і відновлювали розвалену російську імперію у страшнішу, ніж царська - російську тоталітарно-комуністичну, не звертаючи уваги, як такі продажні ублюдки, як Арманд Хамер, допомагали бандиту-терористу Леніну.

У 1933 р. президент Рузвельт встановлює дипломатичні відносини з імперією зла. Це якраз в розграй голодомору-геноциду в Україні і прилеглих регіонах, заселених переважно українцями, організованим навмисно, в першу чергу переслідуючи політичну мету - знищити якнайбільше українців і зломити їх опір диявольському комуністичному режиму сталіна, в другу, торгуючи за рахунок українського хліба, здобути кошти на індустріалізацію імперії. Цей нечуваний злочин геноциду поклав у могилу 10, 5 млн. українців. Президент Рузвельт став моральним і політичним співучасником злочину проти українського народу разом з комуністичною клікою сталіна (на жаль, ще досі на загальнодержаному рівні у США цей злочин не визнаний геноцидом українського народу). У 1930 р. російська комуністична імперія здійснила індустріалізацію за рахунок техніки, обладнання, інженерів США. Так, за допомогою США створювався диявольський монстр. Це була велика помилка!

Під час Другої світової війни СССР став учасником антигітлерівської коаліції, і це логічно. Але потрібно було не забувати, що це вимушений і ситуативний союзник, не забувати, що СССР почала 2 світову війну разом з Гітлером, і ці два союзники разом ділили Європу, але один у другого тримали ножі за пазухою. На жаль, забули. Черчілль не забув, але не зміг переконати Рузвельта, який вважав сталіна своїм другом (нині Трамп вважає своїм другом міжнародного злочинця путіна). Прикро, що і Черчілль, і Рузвельт здійснили новий поділ Європи, сталін переграв їх обох. Найбільше програли народи Центральної і Східної Європи, раніше поневолені народи і надалі залишилися у комуністичному тоталітарному ярмі. Американська допомога і німецькі репарації допомогли імперії зла - СССР територіально розширитися за рахунок японських і німецьких земель, підпорядкувати собі народи Центральної і Східної Європи. Короткозора політика США дозволила СССР встановити комуністичний режим в Китаї та Північній Кореї, внаслідок чого виріс новий тоталітарний монстр Китай - найбільша загроза для світу (якщо цю загрозу не усунути в найближчі 10 років, то можна запізнитися назавжди). З Китаєм США допустили і допускають серію безглуздих помилок. Велику помилку допустили США у 1971 р. Бездарний президент Ніксон і його держсекретар - продажна потвора г. Кіссінджер витіснили з ООН Демократичну Республіку Тайвань і на його місце запустили червоного китайського дракона. Цю операцію СССР провів успішно за допомогою завербованого КГБ і продажного Кіссінджера. Наскільки мені відомо, донедавна у впливових політичних колах США була ілюзія, що за допомогою росії можна протистояти експансіоністським планам Китаю. Здається, тепер ця ілюзія вивітрилась. На жаль, існує інша ілюзія про позитивний миротворчий вплив на нинішню війну росії з Україною. Ще більше ця ілюзія розповсюджена в деяких країнах Європи, зокрема у Франції. Євроатлантична спільнота не має скоординованої політики щодо Китаю (потрібно було по дипломатичних каналах переконати Макрона саме тепер їхати до Китаю. Невже не зрозуміло, що цей амбітний політикан нічого доброго не втне).

Китай проводить хитру, далекоглядну, цілеспрямовану і підлу політику. Китайська тоталітарна комуністична імперія не буде дружелюбною і партнером демократичного заходу. Дружелюбність він може імітувати.

У нинішній війні Китай безумовно є союзником москви, хоч ніколи не буде це афішувати, а навпаки - буде вдавати доброзичлівість і миротворця. Він допомагає росії технологічними компонентами і товарами подвійного призначення приховано і через посередників. Китай допомагає росії великою кількістю енергоносіїв та іншої стратегічної сировини.

Китай буде допомагати росії - наскільки це не загрожуватиме його торгівлі товарами і технологіями, а не тому, що хтось переконав його вплинути не нарощувати на росії військову ескалацію. Китай зацікавлений в перемозі росії. Недавно диктатор Сі і міністр оборони сиділи у москві, не в карти приїхали грати, а виробляти спільну тактику і стратегію.

Дехто стверджує, що Китаю вигідний і виграш і програш росії. Програш росії не вигідний - він позбавить союзника у боротьбі із Заходом. Інша справа, що Китай розуміє реальність - росія явно програє, він буде намагатися, наскільки це для нього можливо, не допустити розгрому і розпаду росії. З деінтегрованих частин росії йому важче буде отримувати ресурси. Це вдарить по економіці Китаю. Політично і морально він опиниться одиноким перед завжди ворожим, як він вважає, Заходом.

Яне думаю, що на Заході знайдуться дурні, які дозволять Китаю прихопити відламки зруйнованої імперії, наприклад, Далекосхідньої Республіки, чи як вони там будуть називатися.

Політика загравання і поступок Китаю згубна і безперспективна. Захід має незрівнянні переваги у всіх сферах: технологічній, економічній, гуманітарній. Технологічно Китай розвивається переважно за рахунок вкрадених технологій, китайська фінансова система, а відтак вся економіка, надзвичайно залежна від експорту, тому вона легко вразлива. Гуманітарна політика комуністичного Китаю жахливо антилюдяна. Вона не тільки є рабською для десятків поневолених народів імперії, але й для самих ханьців. Маючи таку величезну перевагу перед звірячою комуністичною потворою і не прийти по допомогу поневоленим уйгурам, тібетцям і т. д. - це гріх перед Всевишнім і цими народами. Дуже огидно, коли політикани Заходу піддаються шантажу «питанням Республіки Тайвань». Навпаки, всі справжні демократичні країни повинні відкрити посольства в Тайбеї. Невже щось би з вами сталося, якби країни ЄС і Північної Америки тільки на ОДИН МІСЯЦЬ припинили імпорт товарів з Китаю, а що трапилось би з його економікою? Або чому б дійсно не оприлюднити матеріали походження коронавірусу. Кожна освічена людина, особливо медики і біологи, не сумніваються, що вірус штучний. А якщо сказати більше, то й вирощений в Уханській біологічній лабораторії, де працювали китайські і російські мікробіологи… Нехай встановлюють спеціальні органи. Китайський «подарунок» коштував людству мільйони жертв і мільярди доларів. Натомість США проспали китайську експансію в Африці і на Близькому і Середньому Сході, до речі, російську теж. Як виявилося, політика великої держави, лідера демократичного світу може бути іншою, коли до влади приходить великий політик, стратег.

Замість гратися в казочки про мирне співіснування двох систем, їхню конвергенцію, президент Рейган чітко і відкрито на весь світ заявив: лідер антилюдської системи СССР - імперія зла. Співпраця добра і зла несумісні. Лідерам комуністичної системи, московським володарям Рейган запропонував: хочете існувати - відмовтеся від брехні і покажіть, що ви справді здатні змінюватися в сторону добра, не знущайтесь над поневоленими народами, дайте їм можливість вільно жити і розвиватися. Не хочете - ми вас змусимо до цього, позмагаємось, і ви у нас ніколи не виграєте. І приступив до конкретних дій. США організували обвал цін на нафту - головне джерело для отримання фінансів СССР. У США було ухвалено НАМІР перенести рівень озброєнь на принципово новий технологічний рівень. У москві розуміли, що тягатися з потугою Америки не під силу. Горбачов заявив: та у нас вже «перестройка», «гласность» - продовжував брехати, сподівався обдурити, не маючи сил змагатись, від безвиході зацікавлений був домовлятись про скорочення стратегічних ядерних озброєнь. Влітку 1986 р. на зустрічі у Рейк‘явіку, на переговорах з питань скорочення ядерних озброєнь, на початку зустрічі п. Рейган запитав у Горбачова: «пане Горбачов, а що ви далі думаєте робити зі своїми політв‘язнями, чому не звільнюєте їх?» Заскочений зненацька Горбачов хотів відбутися звичною для імперії зла брехнею: «У нас нет политзаключённых». «Тоді нам немає, про що говорити», - відповів Рейган. Зустріч мало не зірвалася.

Імперія зла змушена була нас, політв‘язнів, звільняти (завдяки Рейгану таким, як я, було врятовано життя). Ще один приклад. Коли Китай звернувся до США з грізною нотою видати китайську спортсменку, яка попросила політичного притулку у США, погрожуючи погіршенням відносин між двома державами, то Рейган заявив, що він, скоріше, її удочерить, ніж видасть на розправу.

Цей великий президент зумів поєднати всі галузі політики у взаємозалежність і доказати, що велика політика повинна бути моральною і на практиці довів, що вона успішна. Такою має бути політика добра, а не загравати зі злом.

Політика Рейгана завдала нищівної поразки комуністичній системі, її центру - Московській імперії. Вона почала розвалюватися, але не остаточно, бо десятки народів залишилися під кормигою московського поневолення, через недолугу політику наступних президентів США, які змарнували приклад великого президента, успішного лідера вільного світу - Рональда Рейгана.

Після цього виступу кілька слів про наші відносини з Китаєм. Україна на позицію Китаю вплинути не може і не вплине. Тому згода Зеленського допустити в Україну спеціального представника Китаю була помилковою. Він нібито буде імітувати миротворче прагнення Китаю. Насправді, Лі Дехуей буде займатися політичною розвідкою в Україні і країнах Європи і консультувати москву. У критичний момент для москалів Китай намагатиметься вплинути на Україну з метою припинення бойових дій, наприклад, якщо воєнна ситуація вимагатиме перейти кордон для переслідування ворога. Це моє припущення.

На Заході героїзують Зеленського. Як актор естрадного жанру, він з цією роллю добре дає собі раду закордоном.

У середині держави ситуація інша. Війна поставила багато що на паузу. Але після війни Зеленському доведеться давати відповіді на багато питань. Чому він заморожував три роки підготовку Збройних Сил до війни, зокрема, блокувалося забезпечення ЗСУ озброєнням? Чому він давав наказ на деяких ділянках фронту на Донбасі відвести на кілька кілометрів з укріплених позицій наших військових і укріппозиції подарувати ворогу?

Про що він домовлявся з Патрушевим на таємній зустрічі в Омані у січні 2020 р.? Чому він і Єрмак злили операцію по вагнерівцях? Чому весь час заперечував повідомлення наших західних партнерів про підготовку росії до широкомасштабної війни і Київ залишався незахищеним, тільки героїчними зусиллями ЗСУ і добровольців тероборон було завдано поразки під Києвом російським військам (подібна картина була в Чернігівській і Сумській обл). Північний кордон був незахищеним.

Чому Зеленський був настільки впевнений, що широкомасштабної війни не буде? Тому, що за дорученням Зеленського Єрмак домовився віддати сухопутній коридор до Криму і ще, очевидно, багато про що домовилися (на початку широкомасштабної війни Козак публічно висловив здивування, чому таки широкомасштабна війна почалася: «Мы же с Ермаком обо всём договорились». Після цього про Козака ні слуху, ні духу).

Доведеться Зеленському пояснювати, чому на ключові посади в СБУ він напризначав відвертих агентів ФСБ. Через г-ла А. Наумова, заступника І. Баканова ФСБ керувала СБУ (за день до широкомасштабного вторгнення безперешкодно покинув Україну). Вся ця діяльність Зеленського-Єрмака коштує життя тисяч воїнів ЗСУ і добровольців.

На третій день Зеленський попросив у москви переговорів. 28.02.2022. делегації росії і України зустрілися на території Білорусі. Делегації роз‘їхались ні з чим. На зустрічі у Стамбулі українська делегація передала свої пропозиції: в них була відмова від вступу в НАТО, нейтральний статус, скорочення автономії Донбасу, протягом 15 років шляхом переговорів визначити статус Криму. Російська сторона взяла пропозиції до розгляду. Коли про це дізналася громадськість - піднялося обурення. Зеленський налякався. І після візиту до України Бориса Джонсона Зеленський припинив розмови про переговори.

Поки всі сили зосереджені на бротьбу з ворогом на зовнішньому фронті, на внутрішньому фронті боротьба з московською агентурою зводиться до імітації. П‘ята колона притихла, але почувається безпечно. Партія медведчука ОПЗЖ заборонена, медведчук незасуджений по обміну переданий путіну, але справа медведчука живе, фракція як була в парламенті, так і залишилася, змінилася тільки назва. Найближчий друг і соратник медведчука, закінчена мерзота Н. Шуфрич очолює парламентський комітет з питань свободи слова. Депутати від ОПЗЖ у місцевих радах теж залишились на своїх місцях.

Найбільш розгалужена легальна агентура ФСБ (колишній КГБ) під маскою нібито православної церкви московського патріархату теж діє.

Головними справами в державі керує агент впливу кремля А. Єрмак, на ньому замикаються основні корупційні схеми.

Після очищення України від московських окупаційних орд на внутрішньому фронті залишиться багато тяжкої праці.

ЧИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА?

Безумовно, всі окуповані території України будуть звільнені від московських окупантів. Президент і навіть деякі військові заявляли, що звільнення українських територій - це перемога (був час, коли Зеленський вже під час широкомасштабного наступу заявляв, що вихід на рубежі 24.02.2022 - це перемога). Вихід на кордони 1991 р. - це лише успіх наших ЗСУ і не більше, цього недостатньо навіть, аби назвати проміжною перемогою. Для перемоги ще потрібно здійснити величезну роботу як України, так і міжнародної спільноти, зокрема країн ЄС і НАТО. Передовсім, треба правильно і всесторонньо визначити всі ознаки цієї війни і стратегічну мету агресора. За обсягом воєнних дій вона локальна, воєнні операції відбуваються на території однієї держави. Політично - це відверто імперіалістична, загарбницька війна. Першочергові плани агресора - заволодіти стратегічним, територіально важливим плацдармом для подальшої експансії, заволодіння людськими ресурсами України і викликати в демократичних країнах Європи невпевненість, настрої не дратувати, а задобрювати і щораз більше поступатися агресору, а в країнах з авторитарними режимами і тими, що не визначилися, активізувати зближення і орієнтування до країн вісі зла (росія, Китай, Іран). У разі перемоги російської імперії у війні проти України - ці події цілком передбачені.

Ця війна має виразну схожість з 2-ю світовою. У неї є ідеологічні паралелі: у гітлерівського режиму - людиноненависницька расистська ідеологія - нацизм. Німеччина понад усе. У росії: русскій народ має особливу місію - врятувати світ, ідеологія людиноненависницького расизму - рашизм, русский мир. Обидва расизми схожі за реалізацією: гітлерівський нацизм - вирішення єврейського питання, фізичне знищення, геноцид, рашизм: знищення ідентифікованих українців. Російські окупанти приступили до втілення на практиці ідеології рашизму, фізичного знищення, катування і депортацій, русифікацію дітей у школах на окупованих територіях (українські школи заборонені) і вивезення дітей до росії. Все це здійснюється під брехливою пропагандою боротьби з українським нацизмом, фашизмом. На найвищому рівні, у заявах фюрера рашизму - путіна неодноразово стверджувалося, що такого народу, як українці, не існує, є один народ - русскій, хто проти цього, той не має права на існування, бо це нацист.

У задумі путіна захоплення України аж ніяк не кінцева мета. Це випливає з політичної практики «русского міра» та ідеології рашизму. росія завжди вважала своїми ворогами країни блоку НАТО. Ейфорія від успіху гібридної війни у Європі і навіть у США (безперешкодне розповсюдження «русского мира» - пропаганда брехні і дезінформації, фантастичне корумпування державних чиновників високого рівню; тільки те, що відомо - два канцлери у Німеччині, Шрьодер і Меркель, міністр закордонних справ Австрії, ще чимало журналістів і цілі видання, лідери політичних партій і партії (Альтернатива для Німеччини, Марін ле Пен), безперервні потоки валюти від Заходу за енергоносії, енергозалежність переростала у щораз більший вплив на політику (яскравий приклад Угорщина) - все це підштовхнуло режим путіна до активних дій.

Незадовго до широкомасштабної війни проти України пролунала нахабна вимога до НАТО - забиратися з країн Центральної і Східної Європи, розміщення ракет «Іскандер» з ядерними боєзарядами в Калінінградській області.

Якщо до сказаного взяти до уваги імперську концепцію путіна: «Границы России нигде не заканчиваются», «собрать земли, потерянные россией», неважко передбачити: якщо впаде Україна, то руйнування європейської безпеки і підкорення її московією пішло б у пришвидшеному темпі: створений плацдарм розповсюдився б на Угорщину, далі відрізання південного флангу НАТО, за ним відрізання від Європи і захоплення країн Балтії.

Що буде далі? Чи була б застосована 5 ст. НАТО? Є підстави сумніватися. Подібно починалася Друга світова. Є всі підстави вважати, що війна проти України - це ПЕРШИЙ ЕТАП ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ! Чи розуміють це члени Євроатлантичної спільноти? Не повністю і не всі. Країни Балтії, Польща - розуміють.

На жаль, лідер демократичного світу і НАТО США - не усвідомлюють величини загрози першого локалізованого етапу 3-ї світової, її можливість перейти у всеосяжну глобальну. Байден боїться, що путін застосує ядерну зброю. Помиляється пан президент. Ніхто ядерну зброю не застосує, бо Китаю це невигідно, а без санкції Китаю кремлівські ідіоти не посміють, якби навіть захотіли, хоч це і неймовірно. Китай по-іншому бачить завоювання світу за схемою кількох партій доміно.

Отже, нерозуміння, що це за війна - спричиняє до бездіяльності, млявої реакції і недостатньої допомоги жертви агресії, а від цього залежить результат війни. Чи це буде перемога, остаточне знешкодження агресора, чи частковий успіх, значне послаблення агресора з відкладеною загрозою.

росія повністю проігнорувала міжнародно-правовий порядок, встановлений після 2-ї світової, в тому числі Заключний Акт з питань європейської безпеки про непорушність кордонів. Міжнародні акти в царині прав людини, всі конвенції ведення війни, військові злочини стали системою, війна стала геноцидною для українського народу.

Всі ці злочини досі юридичної оцінки не отримали. Чому? Бо відсутня політико-юридична реакція країн євроатлантичної спільноти, Великої сімки. Агресор залишається членом ООН і Ради безпеки, хоч ніколи туди не вступав, згідно процедури, вломився туди як неправомірний гість.

Жодна країна Європи і Північної Америки не визнала росію державою-терористом чи державою-спонсором тероризму, жодна держава не розірвала дипломатичних відносин, ніхто юридично не визнав акт геноциду українців під час цієї війни.

Агресор розтоптав юридичний порядок, встановлений після 2-ї світової війни, але від територіальних надбань не відмовився (Східної Прусії, Курильських островів).

Необґрунтований страх приводить до потурання міжнародному терористу, небажання дати юридичну оцінку злодіянням агресора може обернутися тяжким наслідками для Європи і майбутнього всього людства.

Нарешті пора це зрозуміти і перестати спостерігати, як московські виродки здійснюють геноцид українців, наносячи безкарно удари по Україні з глибини своєї території. Нам потрібно надавати стільки необхідної зброї, аби можна було змушувати військові об‘єкти в глибокому тилу росії і російських військових базах у Білорусі.

Пора припинити будь-які розмови про переговори з росією і гратися у миротворчу місію Китаю. Китай нахабно називає загарбницьку геноцидну війну росії кризою в Україні і він не думає назвати росію агресором.

Після розгрому ЗСУ російської армії і знищення Чорноморського флоту, якщо Захід і, в першу чергу США, нададуть достатню кількість потрібної зброї (далекого радіусу дії, авіацію), тоді настане пора не вести переговори, а продиктувати росії акт капітуляції.

Над умовами цього документу потрібно вже спільно працювати Україні разом з нашими західними партнерами. Ініціатором підготовки проекту акту капітуляції повинна виступати Україна, а наші дипломати повинні вже інтенсивно працювати з іноземними партнерами. Наша дипломатія повинна бути наступальною, адже українська кров проливається на передовому рубежі, захищаючи цивілізований світ від московських виродків. Якби ця тема вже обговорювалася, то, напевно, це пришвидшило б вирішення інших важливих проблем: постачання зброї зрушило б з нульової точки юридичні оцінки, пов‘язані з цією війною, а це, у свою чергу, могло б зрушити з місця конфіскацію активів і майна російської держави та її олігархів.

Тобто, наступ і тільки наступ нашої дипломатії. Ми вже повинні мати свої вимоги до агресора і з ними виходити до інших країн. Багатьох країн вони зацікавили б, бо побачили б і свій безпосередній інтерес. Отже, конкретно про зміст Акту капітуляції.

росія повинна повернути території, анексовані внаслідок 2-ї світової війни. Японії - Курильські острови, Південний Сахалін. Відмовитися від Східної Прусії (Калінінградська область). Захоплені землі внаслідок війни СССР з Фінляндією: Карельський півострів і ос. Виборг.

росія повинна забрати свої військові бази у Сирії, росія позбавляється права мати військовий флот в Азовсько-чорноморському басейні. Кораблі ЧФ, які не будуть винищені в час військових операцій, переходять у власність України. В тому числі ті, що базуються в Новоросійську і Туапсе.

Російські бази в Білорусі (якщо не будуть знищені під час війни) підлягають ліквідації. Маріонетковий терористичний режим лукашенка повинен бути ліквідований, лукашенко і його спільники, як співучасники путінського режиму і воєнні злочинці, повинні бути заарештовані і передані міжнародному трибуналу (якщо до того не будуть покарані трибуналом білоруського народу).

Російські військові кораблі позбавляються права заходити у басейн Середземного моря. росія позбавляється права виробляти тяжкі озброєння, військові кораблі і літаки та торгувати ними на міжнародному ринку. Відповідні заводи підлягають демонтажу. росія має виплатити репарації (обсяги будуть додатково визначені).

росія зобов‘язана повернути пограбовані в Україні культурні і мистецькі цінності, архіви, археологічні артефакти.

Після розгрому російських військ у росії почнеться дестабілізація. Тоді може з‘явитися можливість арешту російської військово-політичної еліти, головних пропагандистів рашизму і передачі їх до міжнародного суду. Тисячі військових злочинців нижчого рангу і колаборантів, що втекли до росії, затримати і передати Україні.

Уздовж російсько-українського кордону буде встановлена санітарна зона на російській території, глибиною у 200 км, де неможливе розміщення будь-яких військових частин і навіть появлення в ній російських військових, крім поліцейських.

Такі умови перемоги мають влаштовувати членів євроатлантичної спільноти і України. У цьому ми маємо їх неустанно переконувати.

Після перемоги України будуть зростати відцентрові тенденції в російській імперії. Дезінтеграційні процеси можуть розвиватися за двома типами: територіальним і національно-територіальним. До першого схильний Далекий Схід, Кубань. До другого народи Пн. Кавказу, Поволжя, Татарстан, можливо, Якутія та ін.

Багато кому висловлене може здатися фантастичною мрією. Нове, незвичайне переважно завжди так сприймають. Я це передбачив у своєму житті. Коли я активно включався в політичне життя, ще в імперії зла, мої близькі знайомі зі здивуванням і острахом дивилися на мене, як на дивака та фантазера.

Бездарні президенти США після великого Рейгана не вірили і не хотіли розвалу СССР, теж боялися цього як, до речі, і нині п. Байден боїться розвалу росії. Але якщо співставити переважну силу добра, то страх перед злом - це від невеликого розуму і браку розуму та моралі.

Степан ХМАРА, герой України, депутат чотирьох скликань ВРУ, політв‘язень, правозахисник

Фото Ян Доброносов/Facebook