​Володимир Лановий: Затягування війни, яка викошує українську націю

Стає ясно, що нас не поспішають приймати в НАТО, а це не сумісно із заявами про належність України до європейської цивілізації. Нас розглядають лише як захисний вал проти мордорської орди і при цьому не хочуть об’єднатися з нами. Парадокс. Адже саме НАТО було утворено для захисту західно-європейських країн від СРСР, тобто від росії. Тепер виходить, що цю оборонну місію на шляху орди має виконувати одна Україна? Незрозуміло. Коли ми переможемо у війні і відбудеться розгром орди (що є умовою приєднання України до Північно Атлантичного Альянсу), то саме існування Альянсу стане непотрібним і навіщо тоді наше входження до нього? Ми покладемо на полях битв наш народ, а НАТО, навіть не забруднивши у війні свої руки, вийде лідером і переможцем? Чи чесною та моральною є така позиція країн-членів НАТО?

Можливо, деякі наші союзники вважають, що допомога зброєю виправдовує існування Альянсу. А ми в результаті допомоги отримаємо геть знищені міста, потоки людської крові і пересохлі ріки та водосховища! В усякому разі, бачимо, що певні країни Західної Європи гальмують поставки зброї і військового обладнання Україні, фактично затягують війну, а за цим проглядається бажання повернути на їхні ринки московського монстра, який виробляє найдешевші у світі нафту і природний газ (не хочеться вірити, що деякі сили на Заході затягують воєнне протистояння з варварами, бо це збільшує територію знищених українських сіл і селищ, що дозволить іноземному бізнесу отримати більше наших чорноземів).

За цих обставин мусимо визнати, що у нас немає іншого шляху, як разом з союзниками добити орду, зняти безпекову напругу в Європі і зробити економіку європейського континенту конкурентною без демпінгових російських сировини та енергії.

Які наслідки розгрому московської орди? По-перше, Натівський Альянс, очевидно, стане координаційною бюрократичною структурою, а не воєнною організацією (хоча до цього часу НАТО не проявила себе як воєнна організація). Тоді живучими і продуктивними залишатимуться лише воєнні союзи між окремими державами, що реально мають спільні цінності і зобов’язання. Дійсно, навіщо нам перспективи воєнного союзу з 30 країнами НАТО, якщо у час найкривавішої за 77 років війни матеріальну допомогу нам надають лише 6-7 країн, при чому жодна з них не бажає реально воювати своїми силами проти ординців у гарячій фазі на полі бою? Статут НАТО не забороняє країнам-членам входити до інших міждержавних оборонних об’єднань. І наша країна повинна шукати таких союзників (як, наприклад, США, Польща та Великобританія), які не будуть ховатися за ту чи іншу статтю натівського статуту, як зараз. Альянс вустами свого генсека вкотре заявляє, що прийняття України до цієї організації можливе лише після закінчення війни, а смерті десятків тисяч українців та знищення мільйонів гектарів родючої землі, яка стане непридатною для обробки і проживання людей після затоплень та отруєнь ворогом, вони будуть спостерігати на відстані через супутникові відео камери!

По-друге, якщо мордор домовиться із Заходом про перемир’я і розведення військ, а отже про власне самозбереження (з відшкодуванням матеріальних втрат Україні), то НАТО буде почувати себе цілком самозадоволеною і фактичною переможницею. Українці будуть визнані найсильнішою нацією з усіченим демографічним балансом, але відправленими у довгий шлях «багаторічного плану дій щодо членства», тобто без визначення термінів, а практично - ніколи. Ми не будемо їм потрібні. А економічні відносини Європи з сьогоднішнім агресором швидко відновляться – адже бізнес з ордою більш вигідний!

А отже, у нас немає іншого шляху, як форсоване входження до Натівського об’єднання. При цьому можна ввійти підчас війни територіями, підконтрольними Києву (як це відбулося при прийомі в члени Західної Німеччини), або створити на час до закінчення війни тимчасове буферне оборонне об’єднання України з деяким країнами-членами (включаючи США та інші). Саме такі локальні оборонні союзи Америка утворила з країнами Сходу (Японією, Південною Кореєю, о.Тайвань), а також з Австралією, Ізраїлем, Коста-Рікою та іншими країнами світу. Можна здійснити поетапно обидва підходи.

Схожа з українською є ситуація на Південному Сході Азії, де величезний китайський дракон має намір проковтнути маленький острів Тайвань. Ситуація схожа, проте Сполучені Штати, на відміну від нашого випадку, гарантують власними силами повністю захистити острів’ян від материкового велетня. І азійський монстр має терпіти. Хоча він вже натякав на війну за Тайвань через 4-5 років. Його агресивна налаштованість пояснюється, на мій погляд, особливими досягненнями тайванців у мікро та нано електроніці: їх нано чіпи, наприклад, приблизно у десять разів мініатюрніші за ті, що виробляються у Піднебесній і відставання останньої у нано технологіях від острівної країни складає приблизно 20 років. Подібними нано технологіями володіють лише США і Тайвань. А без оволодіння цими технологіями Китай буде постійно втрачати свою конкурентоспроможність на європейському та американському ринках. Його воєнна техніка буде неефективною, а динаміка економічного росту впаде до кволого темпу (вже зараз, за перші 4 місяці 2023 року, відбулося зменшення обсягів китайського експорту в Америку на 20 %). Китай швидкими темпами прямує до рецесії, що приведе до втрати ним надутих геополітичних амбіцій. А за цим стоїть також втрата компартією гегемонії на внутрішній арені, що означатиме, я сподіваюсь, кінець авторитарної системи.

Америка вбачає Китай головним конкурентом (опонентом, суперником) у глобальному вимірі і недопущення його до останніх технологічних досягнень стає суворим правилом для США та його союзників по НАТО. Однак Штати поки що утримуються від застосування санкцій проти комуністичного монстра. Даремно. Не треба дивитися через мікроскоп, щоб побачити: сьогодні утворюється таємний блок авторитарних войовничих країн – Китай, мордор, Іран, Північна Корея, - які воюють чи готові воювати, зчиняють терористичні акти (збивають пасажирські літаки тощо) проти Західних демократій і, зокрема, усіма можливими засобами (зброєю, компонентами воєнної техніки, грошима та іншими) насичують ресурси московського агресора у війні проти України. А збереження існування мордору після війни є ПРОГРАШЕМ США У ПРОТИСТОЯННІ З КИТАЄМ! При цьому головна дієва особа таємного авторитарного блоку вдається до чергових «китайських хитрощів»: виступає миротворцем, діє у тіні, не засвічуючи ніякі формалізовані відносини з агресором тощо. І Захід розуміє, що, допускаючи відновлення обороноздатності мордору, він зміцнює також позиції Китаю, в тому числі - у дискусії про американський та європейський ринки для товарів з Піднебесної (що є головним клопотом останньої). Розуміє, але чогось чекає, можливо, сподіваючись на продовження активності Китаю на американському борговому доларовому ринку (на якому нещодавно американський Конгрес підняв стелю зовнішнього боргу, тобто дозволив уряду випустити облігації ще на трильйон доларів, які зможуть купити іноземні кредитори-інвестори), що важливо для економіки США. До того ж продовження війни України з московією відтягує значні воєнні ресурси останньої від збройних сил таємного блоку у майбутній війні за Тайвань. Так, окей. Але чому лише за рахунок крові нашого народу? Підрив дамби Каховського водосховища є одним із методів масового знищення людей з довгостроковими наслідками (голод, отруєння, епідемії, знищення фауни і природного середовища, посуха, міграція мешканців та інше). Є всі підстави Америці діяти прямим ураженням армії мордору конвенційною зброєю країн НАТО. Про подібну відповідь країн Північно Атлантичного Альянсу на використання засобу масового ураження, як в Каховці, агресор вже був попереджений. І треба відповідати. Чи країни НАТО будуть чекати використання варварами ядерної та хімічної зброї – шляхом підривів на ЗАЕС і Тітані, а згодом він піднесе нам нові криваві масові ураження? Зрозуміло, що агресор націлився на знищення генофонду та зруйнування демографічної структури української нації. Треба його випередити, роздавити варварське збіговисько (мордор буде влаштовувати бойні за будь якої майбутньої влади –олігархічної, ліберальної, воєнної, гебістської, імператорської чи іншої), посадити на відповідне місце Китай (вводити проти нього обмеження в торгівлі та інші санкції) і закласти довгострокові механізми захищеності нашої держави. Ми будемо вибудовувати оборону самі, але вимагаємо від демократичного світу теж обернутися до нас обличчям.

Володимир Лановий, facebook.com

Фото prm.ua