​То чи потрібне путіну перемир’я?

Усі ЗМІ, наповнені пошуком логіки у діях путіна із обстрілом лікарні «Охмадит» та іншими злочинами, особливо тоді, коли згідно договорняків його уже мали запрошувати на слідуючий саміт миру, а «голуб миру» на прізвище Орбан після відвідин Києва і москви поніс пальмову гілку у Пекін, а потім Вашингтон. Не добавляють тут оптимізму і авторам усіляких договорняків, і учорашні слова Медвєдєва, що навіть, якщо буде договір про якесь перемир’я, то росія все рівно і далі буде забивати цвяхи…

І уже навіть ті, хто працює на путіна в самій росії, в Україні та інших країнах, ставлять питання: «А що з шефом і як нам далі діяти?» путін своїми діями порушує усі методички для своїх же агентів.

І усі шукають чорну кішку у темній кімнаті, де її, звісно, - не має.

А як на мене, то все, насправді, простіше. То ж я спробую пояснити коротко.

Згадую історичні книги про піратів, про те, що якщо капітан піратського корабля помилявся і замість якогось торгового судна нападав на військове, і пірати, замість, омріяної здобичі, терпіли поразку і були розбиті, то це одна справа, але якщо терпіли поразку і все таки зуміли втекти, то капітана просто швидко судили за помилку піратським судом і вішали на реї та обирали нового ватажка.

То ж, шукаючи великих стратегічних думок у «великого» полководця, не варто забувати про те, що робили пірати чи роблять бандити із своїм ватажком, який завів їх у западню.

А тут виглядає саме так. Уявіть, гіпотетично, що десь підписується якесь перемир’я і путіну залишають Крим, Донецьку і Лугансьу області, ну і якщо навіть ще там щось трохи.

Тоді ж у частини цієї банди постає до ватажкка питання – а де ж обіцяні скарби? Заради чого була ця війна? Для чого були ці жертви? Розрив відносин з багатьма країнами, санкції, блокада, порушення торгових відносин, здача Сибіру під Китай, втрата позицій на ринку нафти, газу ну т. д. Де ж обіцяний приз для переможців?

А якщо ще врахувати, що тисяч 500, чи більше, мають повернутися із фронту. Озлоблені, навчені отримувати гроші лише за вбивства і які уже без вбивств, гвалтувань і грабунків себе іншими і не уявляють. Серед яких багато тих, які випущені із тюрем, а тепер вони мають прийти у свої холодні домівки, перестануть отримувати плату за війну… Чим вони мають займатися? Звичайно, бандитизмом. Тут і не потрібно бути аналітиком. Мабуть, багато із вас бачили кінофільми «Місце зустрічі змінити не можна», «Ліквідація», де у післявоєнній країні у бандах було багато фронтовиків, і коли ці банди можна було придушити лише застосувавши армію. А ж сам Жуков боровся із бандитизмом.

А що ж має бути зараз, якщо армію бандитів не перемолоти на війні, а розпустити по домівках?

А більшість виробництва працює на армію і дисципліна, і страх в країні тримаються лише на тому, що йде війна. А завтра ці виробництва потрібно буде скорочувати. А куди безробітних?

Ото ж бо!!!

Та і неначе і війна закінчиться, і уже можна буде більше говорити… І звичайно, питати.

То чи потрібне путіну перемир’я, де він із великого полководця, перетворюється на отамана банди, яку він завів не туди. А у бандитів там розбірки свої.

Тож, я вважаю, що не варто шукати якусь геніальну стратегію цього «полковоця» під назвою – «колективний путін».

Там страх, страх і ще раз страх. І не перед Гаагою, ООН чи НАТО. А перед тими, хто біля нього, кому він пообіцяв «приз за три дні» і до якого вони уже йдуть два з половиною роки, і як вони розуміють, що ніколи його не отримають, а лише будуть втрачати. Звичайно, окрім тих, хто має прямий зиск від цього кровопролиття…

Тому усі оці «голуби миру», організатори самітів миру та інші і не можуть вловити думки їх кураторів та напрямок руху, коли уже немов би про все і домовилися, а тут стріляють по дитячій лікарні…

Їм ще не зрозуміло, що путіним та тим, хто з ним, та тими, хто на нього працює за межами росії, зараз керує лише одне - страх бути повішеним на реї своїм же оточенням.

І вони живуть лише до того часу, поки йдуть бойові дії і поки вони «полководці»…

Сергій Медвідь, facebook.com

Фото svit-kartin.com.ua