​План «останнього шансу» від президента Зеленського

На Заході і, відповідно, у нас з’явилося багато публікацій, що горезвісний план «Території в обмін на припинення вогню» начебто пішов у реалізацію. А «Форбс» навіть у конспірологію вдався - що такий план призведе в Україні до воєнного перевороту, який вчинять націоналісти з ЗСУ, і це відкриє агресору шлях на Київ.

Все воно, майже, так, але зовсім не так.

Штати зараз застигли у розкаряці, навіть не пам’ятаю, коли вони ще були у такій незручній політичній позі. Справа у тому, що Д. Трамп вважає, що в інтересах США він має діяти лише після того, як знову стане президентом. А до цього головним для нього є власний інтерес, який у тому, щоб у Білий дім повернутися. За рахунок навіть неджентльменської політтехнології - переможців же ж не судять. Тим більше, він переконаний, що перемогу у 2020 році в нього вкрали.

Тому Трамп використає на свою користь будь-які конкретні дії Білого дому щодо України. Наприклад, нададуть нам дозвіл на використання далекобійної зброї - Трамп почне лякати американських виборців, що всім гаплик, ядерній апокаліпсис розпочався, і тільки він, Трамп, здатен зупинити це жахіття. Або Білий дім, припустимо, дослухається до спікера Конгресу М. Джонсона і згорне підтримку України. Тоді Трамп з тією ж викривальною люттю буде звинувачувати Білий дім у тому, що втягнув США в авантюру, витратив страшенні гроші, нічого не досягнув і зганьбив країну назавжди. І тільки він, Трамп, зможе цю поразку перетворити на перемогу, домовившись про мир... А там різниця у рейтингах всього в 1-2%, будь-яка резонансна заява може вплинути.

Відповідно, Дж. Байден і К. Гарріс обмежуються лише словами, уникаючи дій. Байден навіть на Рамштайн не хоче приїжджати, щоб уникнути будь-яких рішень і не підставлятися.

У цих умовах В. Зеленський вирушив у турне по Європі з наміром домовитися з лідерами ЄС про воєнну і фінансову підтримку України за умови, що Штати можуть свою підтримку істотно зменшити. Фактично, український «План перемоги» зводиться до прохання: «Дайте нам реальну можливість довоювати до кінця 2025 року, і ми виженемо агресора зі значної частини окупованих територій. А якщо в нас не вийде, то ми будемо згодні на будь-які умови припинення бойових дій, які нам запропонують наші партнери».

Кінець 2025 року - не випадковість. За багатьма оцінками, саме тоді в обох сторін війни майже вичерпаються ресурси на її продовження. В України - не буде кому поповнювати ЗСУ, звісно, якщо не почнуть мобілізувати не глядачів концертів, а зайвих чиновників і мажорів. Але у це віриться навіть менше, ніж у прозріння путіна, після якого він добровільно виведе російські війська з України.

А у недоімперії до кінця 2025 року практично скінчиться старе озброєння на складах, щоб його розконсервовувати, і гроші, щоб виробляти нове у достатній кількості і платити тим, хто служить у тамтешньому війську. Це все за умови, що Китай раптом не почне допомагати росії по-справжньому, хоча передумов для цього не спостерігається.

Турне «Останнього шансу» від В. Зеленського може бути успішним. Але надання Україні сучасної НАТІвської зброї, тих же літаків з далекобійними ракетами, не призведе до успіху на полі бою без рішучої зміни системи планування і керування у ЗСУ. Бо зараз втрати територій і більшість проблем на фронті пов’язують саме з незадовільним рівнем командування на рівні бригад і вище. Не Мар’яна Безугла пов’язує, а ті командири середньої ланки, які воюють на передовій!

Але необхідну реформу командування ЗСУ можна провести виключно разом зі зміною всієї системи управління країною з піарівської, яка маскує мародерство, на таку, що забезпечує необхідний для перемоги результат. На жаль, вірогідність таких життєво потрібних Україні змін є десь на рівні воєнного заколоту, який я вважаю міфічним.

Олександр Кочетков, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Олександра Кочеткова