​На кого схожий Дональд Трамп?

Аналогії у політиці мають значення. Недарма зараз, під час війни, стільки людей днем з ліхтарем шукають і не знаходять В. Черчилля.

Я задумався, а кого з відомих українцям політиків нагадує Д. Трамп? Висновок виявився доволі несподіваним — М. Саакашвілі. Підкреслюю, мова не про схожість особистостей, а про функціонал.

Як відомо, Саакашвілі виконував функцію прапора і бульдозера. Тобто, він брав на озброєння близькі і зрозумілі йому ідеї, потім дуже активно переконував суспільство, що вони необхідні Грузії, а потім фактично продавлював реалізацію цих ідей, не дуже переймаючись їхньою відповідністю законам та думками всіх інших.

Так би мовити, ідейним запліднювачем Саакашвілі на першому етапі був Б. Патаркацишвілі, з яким Михеіл потім розійшовся і навіть ворогував.

З Трампом все дуже схоже. Він не має власних ідей, а спирається на сторонні ідеологічні розробки — начебто, консервативні та антиглобалістські, а насправді неототалітарні. Так само Трамп шалено пропагує ці підходи у публічній сфері. І так само протискає їх, не зважаючи на закон, тому має багато судових позовів проти його рішень. Трамп теж не бере до уваги позиції тих, хто з ним не згоден. Бо має намір зробити Америку знов величною за рахунок тих країн, які Трампу чомусь не подобаються.

Ідеї до Трампа доносить здебільшого І. Маск (до речі, у Грузії Патаркацишвілі теж відповідав за реформу і скорочення зайвого державного апарату). Як показує біографія Маска, у нього практично повністю відсутня емпатія. Люди для Маска — це лише цифри, статистичні показники і джерело доходів. От на дуже зрозумілу Трампу мову цифр і доходів Маск і перекладає всю геополітику.

Саме тому очільник Білого дому готовий віддати Україну путіну, бо вона Трампу заважає, але корисні копалини забрати собі. Аналогічно 47-й президент розглядає повернення постачання російських енергоносіїв до Європи, але за умови, що трубою керуватимуть США, отримуючи чималенькі гроші. І так далі.

Аналогії можна продовжувати. Але зараз важливо, що Трамп готовий зробити наступний крок у його ганебній грі — визнати у мирних документах Крим російським.

Це дії не проти України, це — проти Європи. Тому що у такому випадку ЄС потрапляє у дуже незручне становище. Промовчати, фактично погодившись, після того, як визнання Криму російським європейці проголосили червоною лінією — це продемонструвати фатальну слабкість перед Трампом і путіним. А слабких — б’ють, це закон підворіття. І росія обов’язково полізе з агресією на слабку Європу. Умовою припинення такої агресії буде повернення європейського бізнесу у рф, але на нових умовах, щоб багаторазово компенсувати те, що недоімперія втратила за час війни проти України.

Якщо ЄС не погодиться з визнанням Криму російським, тоді Європа стає головною перешкодою до путінського відродження СРСР, зокрема, отримання Криму, на якому той просто поведений. Відповідно, ядерний шантаж і напад на Європу залишаються пріоритетними інструментами вирішення проблеми.

Сподіваюся, європейські лідери бачать сценарій, що розгортається. І будуть діяти у напрямку побудови європейської системи безпеки включно з Україною максимально рішуче і — головне — швидко.

Між іншим, аналогії, з яких я почав цей пост, підказують і вірогідний розвиток подій. Блискучу політичну кар’єру Саакашвілі зупинив путін, напавши на Грузію у 2008 році. Так само путін своєю підступністю, кривавістю і прагненням до гегемонії здатен зруйнувати і плани Трампа. Ну а Маск, виконавши свою роль на початкову етапі, стане зайвим, і Трамп його позбудеться.

Час стає вирішальним фактором геополітичного розкладу. Залишається дуже короткий проміжок, коли Україна потенційно здатна повернути собі суб’єктність і стати гравцем, а не фігурою, якою грають, як зараз. Що відбудеться, якщо ми цього зробити не зможемо, знов таки підказують сумні аналогії з історії України.

Alexandr Kochetkov, facebook.com

Фото зі сторінки ФБ Alexandr Kochetkov