Політика

CNN дала сенсаційний сюжет по спецоперації з «вагнерівцями». Американці підтверджують, що спецоперація таки була. І США надавали технічну допомогу. Бойовики мали вилетіти з Білорусі і не вилетіли, бо їх раптом затримало КГБ. Це підтверджує необхідність якнайшвидше розслідувати хто ж таки злив спецоперацію? Але сюжет CNN суперечить всьому тому, що вперто говорив офіс Зеленського. Спецоперація була не спробою «підставити Україну», як говорив Зеленський, а системною спецоперацію за участі США. CNN наголошує, що хотіли захопити міжнародних терористів. А Зеленський каже - добре що цього не відбулося (!!!). Виходить, що американці після візиту Зеленського вирішили підтвердити цю спецоперацію. Причому практично одразу після візиту. Навряд чи воно випадково так вийшло. Отже, там у Зеленського щось дуже серйозно не склалося з Байденом. По суті, це завдання - розслідувати злив в Україні. Натяки більш ніж достатні. Як дійдуть вони до Зеленського?

Sergiy Taran

С какой стати многие прогнозируют жаркую политическую осень? Это как «Воронья слободка» Ильфа и Петрова: если все заговорили о пожаре — непременно запылает. А у нас о протестной уличной активности не говорят, у нас готовятся. Если драка оплачена, лица будут биты. Увы, как правило, не у тех, у кого следовало бы.

Цікава і тривожна для нас стаття Ніла Фергюсона в Економісті. Про те, що США буде відходити від влади у світі. Причому болісно, можливо, з великою кров’ю. Дуже влучне спостереження – що усе американське суспільство, від адептів БЛМ і до трампістів, стали у опозицію до імперської ідеї. Праві і ліві не сприймають такий статус своєї країни. Критична маса інтелігенції (він, як і я, вживає цей термін) впала у само-ненависть. Тут з Фергюсоном важко не погодитися. Проводить аналогію з втратою Британією своєї ролі у світі у 30-х роках – показує, що ситуація по ключовим параметрам аналогічна для Штатів, що переходу США у статус екс-гегемона , який зараз має Туманний Альбіон, не уникнути. Багато цитує Черчілля, котрий якимось чудом все-таки зміг сподвигнути свою країну на боротьбу з Німеччиною, замість здачі у полон. Знову, тут аналогія з США, котрі геть не хочуть більше ні з ким воювати.

*** Це дуже важливий для нас момент. «Молоді вовки» - нове покоління правителів у Китаї, Росії, Туреччині тощо – відчувають, як виникає вакуум влади у світі з відходом США. І негайно його займають. Американці змінилися. Вони у своїй масі не хочуть протистояння взагалі. Для нинішнього їх покоління конфлікт – це щось, чого немає бути, що слід уникати. Навіть якщо зовні відбувається якийсь успіх у військовій кампанії, то через приблизно чотири роки електорат його забуває і «стомлюється від війни». Тому виборці США будуть голосувати за тих політиків, котрі обіцятимуть мир, мир на умовах правих чи лівих – неважливо. Мир, котрий, як здається американським лідерам, можна буде купити, годуючи «молодих вовків», даючи нові і нові шматки м’яса, сподіваючись, що принаймні можна буде виграти час на перетравлювання. Як це робив Обома з Росією, приміром, за наш кримський рахунок. Але це марні сподівання. Апетити зростають експоненційно. Воювати все одно прийдеться, тут прекрасно все описав Черчілль про війну і ганьбу. *** Для нас же це прогноз, що треба буде готуватися до наступних, більш жорстких фаз війни з Росією, без значної підтримки з боку США. Я будував би асиметричні рішення – перш за все, це контр-гра проти РФ глобально всюди, це Ідель-Урал, Кавказ, протидія нинішньому створенню колоній РФ у Африці. Фергюсон називає одним з ключових аспектів слабкості США, що у них бракує військових, котрі готові були б проводити у не надто комфортних умовах за кордоном довгий період часу. У нас такий ресурс є. Стаття гуглиться Niall Ferguson on why the end of America’s empire won’t be peaceful.

Ihor Lutsenko

Перші Рефлексії щодо зустрічі Зеленського-Байдена. Виявляється байка про безальтернативність мінського процесу, якою нас годували з 2014 року є брехнею. У Спільній заяві щодо стратегічного партнерства України та Сполучених Штатів Америки не має жодної згадки про кулуарні мінські договорняки ніким і ніколи не ратифіковані.

Судя по итогам переговоров Владимира Зеленского с Ангелой Меркель и Джозефом Байденом, он не хочет рисковать своей судьбой и вносить капитулянтские «минские соглашения» в украинское законодательство.

То есть, «пророссийский» президент Зеленский от «минска» отказывается, а вот «патриотический» президент Порошенко «минск» всячески пропихивал, что закончилось, напомню, взрывом гранаты под Верховной Радой.