Політика

На початку квітня 2020 року слуги від партії «Слуг народу» влаштували флешмоб: маю право на помилку. «Ми всі маємо права. Право на вільне волевиявлення, право на свободу слова, право на життя та багато інших прав, але, на превеликий жаль, не маємо права на … помилку!», — заявив Сергій Бабак. І хоча цей флешмоб стосувався онлайн-уроків, загалом, вся система існування влади Зеленського і існує за цим правилом, а, точніше, повною безвідповідальністю за свої дії та всього, що відбувається в країні.

Постійна зміна виборчого законодавства, внесення змін у ставленні до чиновників певного рангу призвели до того, що в країні утворилась каста покидьків, котрі мають певну владу, але не бояться відповідальності за свої дії. Для цієї касти не працює Конституція, закон, навіть кримінальне право. А суди, якщо вже покидька і притягають до відповідальності, виносять такі вироки, що навіть у їжаків голки закручуються від такої сліпоти Феміди.

Усі ЗМІ, наповнені пошуком логіки у діях путіна із обстрілом лікарні «Охмадит» та іншими злочинами, особливо тоді, коли згідно договорняків його уже мали запрошувати на слідуючий саміт миру, а «голуб миру» на прізвище Орбан після відвідин Києва і москви поніс пальмову гілку у Пекін, а потім Вашингтон. Не добавляють тут оптимізму і авторам усіляких договорняків, і учорашні слова Медвєдєва, що навіть, якщо буде договір про якесь перемир’я, то росія все рівно і далі буде забивати цвяхи…

Европу готовят к войне, как способ ограничить успех правых в Европарламенте и национальных выборах во Франции. Как правило, заядлые правые не скрывают своего восхищения перед путиным и своего равнодушия к Украине, которая тяжело сражается с агрессивной россией. Больше всех на эту стратегию рассчитывает Макрон, который хочет зажать правых Ле Пен между французским патриотизмом и ориентацией на путина.

Ситуація на фронті має шанс покращитися, коли влада усвідомить, що перевід на іншу посаду і навіть звільнення не дорівнюють покаранню. Тому не треба згодовувати це суспільству як «перемогу справедливості». На жаль, на сьогодні у наших генералів, яких у війську справедливо критикують, є два шляхи: підвищення або переведення на іншу ділянку.